“Це наш ментальний якір”: демограф пояснила, як люди 55+ вплинуть на економіку після війни

Українці старшого віку – “якір” для інших поколінь (фото ілюстративне: Getty Images)

Будь-яка участь людей вікової категорії 55+ у складі робочої сили буде внеском у “повоєнний ренесанс” в Україні.

Головне:

• Ментальний “якір”: старші люди менш схильні до еміграції, тому їхнє перебування вдома – важливий стимул для повернення молоді.
• “Повоєнний ренесанс”: коли країні бракуватиме робочих рук, покоління 55+ стане стратегічним ресурсом економіки.
• Зміна підходів: ринок праці має перейти від вимушеного найму “срібних” кадрів до усвідомленої політики вікової інклюзії.
• Потенціал розвитку: ставку можна робити на опанування нових навичок, фізичне відновлення та використання досвіду старших кадрів.

Чому українці старшого віку – наш “якір”

На запитання про роль людей старшого віку у відбудові України після завершення війни, експерт відвовіла, що вони будуть задіяні, перш за все, “у складі робочої сили”.

“Будь-яка участь людей 55+ у складі робочої сили буде внеском у “повоєнний ренесанс”. Мені сподобався цей термін, до речі, його автором є іноземець”, – зауважила Лібанова.

Вона нагадала також, що “земна куля стала меншою”.

“Сьогодні завдяки інтернету, можливості працювати дистанційно – багато людей легше приймають рішення переїхати в інше місце і звідти працювати, де оплата буде така сама”, – пояснила науковець.

Тим часом люди старшого віку “трохи інакше ставляться загалом до таких питань”, адже у них – “дещо інше відчуття патріотизму”.

“Не гірше чи краще, ніж у молоді. Воно просто інше – через їхню меншу мобільність. А якщо так, то вони більше схильні не просто сюди повертатися, а й передавати оце свої ставлення молоді, молодому поколінню“, – розповіла Лібанова.

Вона додала, що “люди старшого віку значно меншою мірою загалом переїжджають”.

“Це – прив’язаність до свого коріння і до місця, де вони жили. Це, певною мірою, наш якір. Це – якір для нашої молоді: якщо батьки будуть тут, до них молодь буде повертатися. Це і для молоді буде якір – ментальний, психологічний”, – повідомила демограф.

Як зміниться роль покоління 55+ після війни

Лібанова визнала, що сьогоді, під час війни, залучення людей 55+ на ринок праці в Україні – це вже певною мірою необхідність.

“Але не варто все спрощувати до категоричних протиставлень. Варто говорити і про “необхідності”, і про “бажаності”, – зауважила вона.

За словами фахівця, “коли війна завершиться, розпочнеться ренесанс не тільки тому, що комусь це треба“, адже “люди просто захочуть повернути собі нормальне і перспективне життя”.

“Гроші в Україну прийдуть, я просто впевнена, побачите”, – наголосила вона.

Після війни в Україну “прийдуть гроші” (інфографіка D.UA Новини)

Тим часом “зростання інвестицій одночасно і вимагатиме, і створюватиме можливості для збільшення рівня зайнятості“.

“До нормальної роботи захочуть повернутися багато хто сьогодні не працює, але для багатьох вже сьогодні треба створювати умови орієнтації на це”, – наголосила Лібанова.

Вона додала, що тоді в Україні потрібно буде “розкривати ширше ворота зайнятості для старших людей і створювати для них відповідні умови”.

“До речі, дослідження “Срібна економіка України: потенціал покоління 55+” саме націлене на те, щоб вже зараз зрозуміти шляхи перебудови політики залучення старшого покоління – від мотивів ситуативної практичної необхідності до усвідомленої та довгострокової політики вікової інклюзії”, – поділилась демограф.

Вона пояснила, що спеціалісти прагнуть “знайти “вузли” чинників, які впливатимуть на нове ставлення до трудового довголіття як серед населення, так і роботодавців”.

“Можливо, такими “вузлами” або “точками зборки” стануть виключні відповідальність та надійність старших працівників, як про це наголошують і роботодавці, і цінують як важливу якість більшість старшого населення”, – припустила Лібанова.

Або ж, можливо, “ставку слід робити на розвиток систем оволодіння новими навичками у старшому віці, систем фізичного та емоційного відновлення людини, потенціалу”.

Насамкінець науковець висловила впевненість у тому, що “потенціал покоління 55+ значно недооцінений, причому обома сторонами” – як самими працівниками (які часто занижують власні можливості), так і роботодавцями (які через упередження та стереотипи обмежують участь людей старшого віку на різних ролях і посадах).

“Втім, я впевнена, що потреби економіки змусять переглянути роль срібних кандидатів і розглянути їх не лише як резерв, але й стратегічну цінність“, – підсумувала експерт.