Час сказати “ні”: воєнний фільтр для державних інвестицій

Що відбувається з публічними інвестиціями під час війни (фото: Getty Images)

Взимку 2026 року, коли енергосистема піддається постійному тиску, а економіка тримається на внутрішній стійкості та підтримці міжнародних партнерів, державна фінансова система проходить найскладніший тест.

Як реформа управління публічними інвестиціями (ПІМ) допоможе перейти від радянської моделі розподілу – де фінансується “все потроху”, а насправді нічого не виконується до кінця – до моделі стратегічної концентрації, розповідають у колонці для D.UA Новини співзасновниця аналітичного центру We Build Ukraine Анна Юрченко та експерт з інвестицій Роман Філь.

Читайте також: Люди – головний капітал. Як Україна інвестує в підтримку молодих талантів

Головне:

• Інвестиційний портфель не відповідає реальності: загальна вартість проєктів у системі DREAM (12,5 трлн грн) у 24 рази перевищує фінансові можливості держави.

• Пастка розпорошення ресурсів: за нинішніх темпів фінансування для реалізації всіх планів знадобиться понад 20 років, що в умовах війни є стратегічним ризиком.

• Управління дефіцитом замість “каталогу намірів”: державна політика повинна перейти від радянського розподілу коштів “усім потроху” до жорсткої концентрації на пріоритетах.

• Три рівні виживання: основними критеріями відбору проєктів мають стати фізичне життєзабезпечення (енергетика), економічний фундамент (експорт) та лише потім – довгостроковий розвиток.

• Якість важливіша за масштаб: справжня амбіція держави – не тисячі “пріоритетних” ідей, а кілька критично важливих програм, реалізованих бездоганно і вчасно.

Портфель, що перевищує реальність

Цифри існуючих проєктів вражають. Єдиний проектний портфель публічних інвестицій на 2026 рік містить проєкти загальною вартістю 12,5 трлн грн або 300 млрд дол США. У системі DREAM зібрані сотні проєктів та програм: від відновлення шкіл до мегапроєктів у логістиці. Масштаб виглядає амбітно, майже монументально.

Проте є й інша цифра – 111,5 млрд грн. Це реальний ресурс публічних інвестицій, який ми маємо на 2026 рік. Причому лише 48 млрд грн із них – це наші внутрішні податки, решта – кредити та гранти.

Звісно, не всі ці проєкти плануються до реалізації протягом цього року, але якщо розділити загальну вартість на період впровадження цих проектів, отримаємо чітку цифру: наш інвестиційний портфель у двадцять чотири рази перевищує нашу фінансову спроможність.

За нинішніх темпів фінансування, щоб реалізувати все заплановане, нам знадобиться більш як два десятиліття абсолютної стабільності. Чого в умовах великої війни не може гарантувати ніхто.

Пастка “каталогу намірів”

Проблема полягає не лише в грошах. Проблема в тому, що інвестиційна політика, яка ігнорує реальні обмеження, перестає бути політикою. Вона перетворюється на “каталог намірів”. А каталог намірів не здатний дисциплінувати державний апарат.

Будь-яка зріла стратегія починається з визнання обмежень. А управління публічними інвестиціями, особливо в наших умовах – це передусім управління дефіцитом.

Свідоме розпорошення ресурсу стає стратегічним ризиком. Кожна гривня, витрачена на другорядний об’єкт у мирному регіоні, – це гривня, яку не вклали в енергетичну безпеку Харкова чи Одеси, у захист критичних вузлів логістики або у виробництва, що генерують податки для армії.

Ієрархія виживання: Три рівні пріоритетів

Якщо система управління інвестиціями не здатна сказати “ні”, вона не функціонує. Сьогодні ми маємо застосувати жорсткий воєнний фільтр пріоритетів:

1. Фізичне життєзабезпечення: Енергетика, теплопостачання, захист мереж. Це основа, без якої все інше втрачає сенс.
2. Економічний фундамент: Проєкти, що забезпечують експорт і валютну виручку. Транспортні коридори та інфраструктура для бізнесу.
3. Довгостроковий розвиток: Проєкти, які ми готуємо “на завтра”, але реалізуємо лише тоді, коли захищені перші два рівні.

Якщо в портфелі на дванадцять трильйонів ці рівні розчиняються серед сотень менш критичних ідей, це свідчить про те, що ми все ще перебуваємо в ілюзії контролю. Бо масштаб портфеля не дорівнює його якості, а ілюзія охоплення не замінює концентрації на стратегічних речах.

Зрілість проти амбіцій

Більше того, підготовка якісного проєкту – з аналізом витрат і вигод (CBA), фіскальними ризиками та техніко-економічним обґрунтуванням – потребує часу та інтелектуального ресурсу. Очевидно, що просто неможливо мати тисячі “пріоритетних” проєктів одночасно, оскільки у нас фізично немає такої кількості людського капіталу та фінансової спроможності.

Реформа ПІМ – це наш шанс стати зрілими. Це перехід від держави, що розподіляє субвенції під тиском лобізму, до держави, що інвестує в результат. Але для цього потрібна політична воля визнати реальність. Справжньою амбіцією сьогодні є не портфель на дванадцять трильйонів, а кілька критичних програм, реалізованих бездоганно і вчасно.

Зима ставить нам просте питання: чи знаємо ми, що є життєво необхідним? Відповідь на нього визначить не лише успіх реформи, а й міцність нашої економіки та держави загалом.

Читайте також: Реформа публічних інвестицій триває: Шуляк розповіла, які проєкти внесено

Єдиний портфель публічних інвестицій: подано 150 проєктів, у 2026 році профінансують 200 млрд грн