Джозеф Конрад і українське походження – Апокаліпсис сьогодні та Серце пітьми – порівняння книги і фільму

Автор Олег Супруненко Публіцист, лібертарій

Фільм Френсіса Форда Копполи «Апокаліпсис сьогодні», без перебільшення, став культовим, знову згадали в соціальних мережах у зв’язку з нещодавньою смертю 95-річного Роберта Дюваля — виконавця однієї з найяскравіших ролей у стрічці, підполковника «повітряної кавалерії», серфера та шанувальника ранкового аромату напалму. Один з українських телеканалів навіть транслював «Апокаліпсис» у нічному ефірі — рідкісне явище!

Звісно, у фан-клубі фільму, де вже давно переглянули як «театральну» версію, так і майже вдвічі довшу режисерську, знають, що основою для нього стала книга Джозефа Конрада «Серце пітьми» (або «Серце темряви»). Проте, навряд чи літературне джерело може змагатися за популярністю з екранізацією, яка вийшла дуже «за мотивами». Адже в книзі, написаній ще 1899 року, не могло бути контексту війни у В’єтнамі, який і зробив «Апокаліпсис» із його Doors’івським The End’ом таким впізнаваним. І взагалі, жодної війни в книзі не було, а лише мандрівка — не до сусідньої Камбоджі за божевільним полковником Курцом, а вгору, за течією неназваної річки, в темне серце африканських джунглів, щоб забрати з найвіддаленішого пункту заготівлі слонової кістки комерсанта Курца…

Кадр з фільму «Серце пітьми», 1994

Втім, було б абсолютно несправедливо стверджувати, що «Серце пітьми» здобуло популярність завдяки екранізації, створеній через 80 років. Навпаки, цей твір, як і його автор Джозеф Конрад (1857–1924), були добре відомі, насамперед в англомовному середовищі. Більше того, письменник вважається класиком англійської літератури, що вплинув на творчість Ернеста Гемінґвея, Ґрема Ґріна та інших. А сам він товаришував із Гербертом Веллсом, Джоном Ґолсуорсі та Бертраном Расселом.

Конрад писав переважно на морську тематику та про пригоди в колоніях. Не обов’язково в британських. Зокрема, події «Серця пітьми» відбуваються у Бельгійському Конго, хоча цього й не зазначено в романі прямо. Що спільного в книзі та фільмі — так це тема мандрівки, оточеної дикими джунглями річкою, яку населяють не менш дикі люди. Але атмосфера божевілля, що наростає, не дасть розгадки, чому з’їхав з глузду полковник чи то пак заготівельник «слонівки» Курц, і чи справді з’їхав.

Кадр з фільму «Серце пітьми», 1994

Повертаючись до теми екранізацій, варто зазначити, що Коппола продовжив те, що до нього намагалися зробити інші митці. Наприкінці 1930-х років зняти фільм за романом хотів американець Орсон Веллс, але Друга світова війна зірвала його плани, оскільки змінилися пріоритети кінокомпаній. Іншу невдалу спробу здійснив його земляк Річард Брукс, котрий також не пішов далі задумів. Успішною, хоч і не такою прославленою, як «Апокаліпсис», була третя спроба. 1993 року американець Бенедикт Фіцджеральд таки випустив на телеекрани фільм «Серце пітьми», де головних героїв-протагоністів зіграли один з улюбленців Квентіна Тарантіно Тім Рот (роль Чарлза Марлоу, мандрівника вгору річкою) та Джон Малкович (заготівельник слонової кістки божевільний Курц). Цей фільм можна рекомендувати після ознайомлення з книжкою, з текстом якої він також має розбіжності.

Щодо самої книжки, то тут маємо нечастий випадок, коли українські перекладачі та видавці добряче постаралися. На книжковому ринку є принаймні три різні переклади роману. Перший вийшов друком 2015 року під назвою «Серце пітьми» (2019-го його перевидали у видавництві «Астролябія», перекладач Ігор Андрущенко). Того ж 2015 року під назвою «Серце темряви» роман вийшов у видавництві «Знання» (перекладачка Марія Головко). А 2016 року, знову як «Серце пітьми», книгу видало «Комубук» (у перекладі Тараса Бойка).

До нещодавньої історії із закриттям онлайн-бібліотеки «Чтиво» можна було порадити читачам, де прочитати електронну версію тієї чи іншої книжки. Після — вочевидь, не варто зайвий раз «світити» інші цифрові читальні, адже не «Чтивом» єдиним… Можна лише пошепки натякнути — наразі одна з версій перекладеного роману є у вільному доступі. А любителі паперової книжки нехай шукають на сайтах відповідних видавництв або ж у букіністів. Цей роман Конрада в українському перекладі — не в дефіциті.

І, звісно, пишучи про «Серце пітьми», не можна не зупинитися на особистості її автора. Адже Джозеф Конрад — людина, котра має стосунок як до Британії, так і до Польщі та України. Щодо України, то саме на наших теренах майбутній класик англійського морського романтизму народився. А конкретно — найімовірніше, в місті Бердичів, у родині польського літератора Аполлона Коженьовського та Евеліни Бобровської. Найімовірніше, тому що інші дослідники вказують і на інші можливі місця народження Юзефа Теодора Конрада Коженьовського. Його батько, окрім літературної діяльності, працював управителем маєтків, тому родина часто змінювала місця проживання, а відповідно, серед місць імовірного народження найвідомішого сина називають також села Терехове та Іванківці (Житомирщина) і Деребчинка на Вінничині. (В Тереховому з 1987 року діє кімната-музей на честь письменника.)

Між «заводним» і «механічним»: світ Ентоні Берджеса, не обмежений апельсином

Детальна біографія Джозефа Конрада відкрита для зацікавлених, тому переказувати її нема сенсу. Варто лише зупинитися на таких моментах, як арешт батька сімейства за підготовку чергового польського повстання проти російського поневолення, заслання до Вологди, потім важке життя в Чернігові та вже в австро-угорському Львові, а тоді — вербування до французького, а згодом британського флоту; пригоди як контрабандиста, моряка та капітана пароплава на річці Конго. Через втрачене в небезпечних пригодах здоров’я вже британський підданий із офіційним іменем Джозеф Конрад узявся за літературну працю. Матеріалу для пригодницьких романів вийшло більш ніж достатньо. Список творів Конрада доволі великий, і що радує, чимало з них перекладено українською — як десятиліття тому, так і зовсім нещодавно.