Ілюзія зменшення: що насправді відбувається із виявленням раку під час війни

Як змінилося виявлення раку в Україні під час війни (фото ілюстративне: Getty Images)

У період війни в Україні кількість нових діагнозів раку формально зменшилася, однак частка виявлення захворювання на критичній IV стадії різко зросла. Кожен другий пацієнт ігнорував ранні симптоми через стрес.

Головне:

• Діагностика: Статистичне зниження захворюваності є оманливим; насправді рак виявляють пізніше, що підвищує рівень смертності.
• Витрати: 70% пацієнтів несуть додаткові фінансові витрати на лікування, незважаючи на державні гарантії.
• Доступність: Жителі сільських районів мають значно обмежений доступ до спеціалізованих обстежень у порівнянні з мешканцями великих міст.
• Рекомендація: Дослідники закликають спростити маршрути пацієнтів та усунути інформаційні бар’єри, особливо для літніх людей.

Профілактика на паузі: чому хворобу “запускають”

Згідно з дослідженням, проведеним у прифронтових громадах Харківської та Сумської областей, скринінги та планові огляди фактично зупинилися. Основні причини:

• Пріоритет виживання: люди зосереджені на базовій безпеці, а не на медичних візитах.
• Ігнорування симптомів: майже кожен другий пацієнт не вважав перші ознаки хвороби достатньо серйозними для звернення до лікаря.
• Зміщення стадій: частка виявлення раку на І-ІІ стадіях суттєво зменшилася, натомість зросла кількість діагнозів на IV стадії, що критично погіршує прогнози лікування.

Фінансовий бар’єр та географічна нерівність

Хоча держава гарантує безкоштовне лікування, реальність у прифронтових зонах є іншою. 7 з 10 опитаних пацієнтів змушені були частково оплачувати діагностику або медикаменти. Зокрема, Програма медичних гарантій не покриває сучасну імунну та таргетну терапію.

Крім того, доступ до медичних послуг безпосередньо залежить від місця проживання. У селах доступні лише базові аналізи, тоді як для проходження КТ, МРТ або мамографії мешканці змушені їхати до обласних центрів під обстрілами та в умовах дефіциту електроенергії.

Адаптація лікарів та психологічний тиск

Медичні працівники на прифронтових територіях змушені працювати у форматі “ущільнених маршрутів”: намагаються провести якомога більше обстежень за один візит пацієнта. Окрім лікування, лікарі дедалі частіше виконують функції психологів та навігаторів.

Найвищий рівень стресу через хворобу та війну спостерігається у жінок, людей з низьким доходом та тих, хто довго чекав на встановлення діагнозу.