Іноді трапляється, що історія самого рукопису є не менш захопливою, ніж сама книга…
Йдеться про нещодавно опубліковану працю Тимофія Бридуна «Полтавський повіт». Автор змінив безліч професій та місць проживання (не завжди за власним бажанням), у свої 60 років був засуджений на 10 років до таборів ГУЛАГу в Сибіру як «ворог народу», які відбув «від дзвінка до дзвінка». Звідти він повернувся пішки до Полтави (оскільки з табору не отримав жодного документа), де дізнався, що його родина перебуває у Львові.
На початку ХХ століття Бридун працював статистиком у губернському земстві Полтави, систематично відвідував населені пункти Полтавського повіту Полтавської губернії, збираючи та систематизуючи різноманітну інформацію. Звіти, звісно, він здавав начальству. Проте вирішив, що ці дані можуть бути цікавими для широкої аудиторії, тому почав писати рукописи. Але з незрозумілих причин їх так і не було видано.
Після смерті Тимофія Бридуна його документи — рукописи, листування, записи — зберігалися у його старшого правнука, який проживав у Києві. У того також десятиліттями не доходили руки розібратися з спадщиною прадіда, а це був мішок із паперами вагою близько 25 кілограмів. Тож на початку 90-х років його підприємлива дружина здала все це у макулатуру в обмін на мило, туалетний папір, шампунь…
Велика родина була в шоці від такого вчинку, але нічого не могла вдіяти й змирилася з втратою. Проте приймальник макулатури, очевидно, був мудрою людиною, тож усвідомив цінність того, що потрапило до нього в руки, і передав рукописи до Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського, де вони й чекали свого часу.
Рукопис Тимофія Бридуна «Місто Хорол та його повіт» відомий хорольським і полтавським краєзнавцям не одне десятиліття. Завдяки їхній небайдужості з рукопису Бридуна виготовляли фото- та машинописні копії, навіть було укладено географічний та іменний покажчики. Проте текст залишався невідомим широкому колу читачів. Тож була створена ініціативна група, до складу якої увійшли професор кафедри всесвітньої історії, релігієзнавства і методик їх викладання Полтавського національного педагогічного університету ім. В. Короленка, членкиня Національної спілки краєзнавців України (НСКУ) Ірина Петренко; магістр історії та археології, член НСКУ, вчитель історії у селі Горошине Микола Костенко та краєзнавець, вчитель історії і географії з міста Хорол Андрій Козлов. Було ухвалено рішення повністю опублікувати рукопис, зробити до нього коментарі й примітки та додати світлини. А також знайти спонсорів для видання.
Інформацію про презентацію книги Тимофія Бридуна «Місто Хорол та його повіт», що відбулася торік у Полтавській обласній науковій універсальній бібліотеці ім. І. Котляревського, випадково побачила в Інтернеті його праправнучка, яка проживає в Ізраїлі, і розповіла про це своїй родичці. Тому правнучка Тимофія Бридуна Ольга Бриндальська, викладачка фортепіано Київської дитячої музичної академії ім. М. Чембержі, зв’язалася з Іриною Петренко.
Нещодавно у Полтавському державному аграрному університеті відбулася презентація ще одного опублікованого рукопису Тимофія Бридуна «Полтавський повіт», який також тривалий час зберігався в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського. Книга містить детальні описи найбільших сіл повіту — історію їхнього заснування від XVIII століття до початку більшовицької епохи, біографічні довідки про згадані особистості, іменний та географічний покажчики, тематичні ілюстрації. У виданні йдеться про території нинішніх Полтавської, Диканської, Чутівської, Новосанжарської, Решетилівської, Мачухівської та Шишацької громад.
Ірина Петренко знову взяла на себе відповідальність за пошук фінансування на книжку. Спонсорували видання відомі фермери Полтавщини, приватні особи. І книга вже живе своїм життям. На презентацію приїздила зі столиці й Ольга Бриндальська.
До слова, вже готується до друку й третій рукопис Тимофія Бридуна — спогади про Миколу Васильовича Гоголя від його сестри Ольги. Останні 10 років її життя Тимофій Бридун був її особистим лікарем (він також мав фах фельдшера). Тож вона багато розповідала йому про брата-письменника та їхній рід.