У захопленому Лисичанську на все місто залишився лише один фельдшер “швидкої”, що свідчить про повну деградацію медичної сфери та знецінення людського життя під російською окупацією.
Таким чином, тимчасово окуповане місто Лисичанськ на Луганщині, яке загарбники обіцяли перетворити на “квітучий край”, опинилося на межі гуманітарної катастрофи.
Відомо, що там повністю зруйнована система екстреної медичної допомоги. На місто з населенням приблизно 30 тисяч осіб залишився лише один фельдшер “швидкої”, який одночасно виконує функції медика та диспетчера.
Ситуація в місті межує з абсурдом і трагедією:
-
Коли фельдшер на виїзді – станція порожня. Зателефонувати неможливо, оскільки слухавку просто нікому підняти.
-
Черга на життя: Допомога надається у порядку “живої черги”, що для екстреної медицини звучить як смертний вирок.
-
Зачинені двері: Мешканці, які намагаються дістатися станції самостійно, часто стикаються з закритими дверима. У приміщенні немає нікого, хто міг би надати бодай першу допомогу.
Окупаційна влада знає – і мовчить
Про катастрофічну ситуацію добре обізнана так звана окупаційна адміністрація. Проте жодних реальних дій для її вирішення не вживається. Ні кадрів, ні ресурсів, ні елементарної організації.
Бо саме так у реальності виглядає “русскій мір” – без гучних гасел і телевізійних обіцянок. За словами свідків, людське життя тут не має цінності, а турбота і “захист”, про які говорила російська пропаганда, так і залишилися лише словами.
Чому так сталося
Медична система на ТОТ деградує з трьох основних причин:
-
Кадрова чистка: Багато спеціалістів виїхали, а ті, що залишилися, відмовляються працювати під тиском або не проходять “фільтрацію”.
-
Пріоритет – військовим: Практично всі вцілілі ресурси та медикаменти направляються на лікування поранених окупантів у госпіталях, цивільні – за залишковим принципом.
-
Байдужість адміністрації: Окупаційна влада знає про критичну ситуацію, проте не вживає жодних заходів для залучення спеціалістів.
Місто, яке вимирає
До повномасштабного вторгнення РФ у Лисичанську проживало понад 93 тисячі осіб. На кінець 2025 року, за даними самої окупаційної адміністрації, у місті залишилося лише третина – близько 30 тисяч.
Така стрімка депопуляція не завадила окупантам повністю провалити забезпечення базових потреб тих, хто залишився. Навіть для такої кількості населення один медик – це не “дефіцит кадрів”, це фактична відсутність системи охорони здоров’я.
Лисичанськ сьогодні – це наочна ілюстрація того, як “визволення” перетворюється на повільне вимирання в ізоляції. Росія принесла з собою лише руйнування, деградацію та повну зневагу до права людини на життя.