У Лос-Анджелесі в ніч на 16 березня відбулася 98-ма церемонія нагородження премії «Оскар». Найбільше статуеток отримала американська чорна комедія з елементами трилера «Одна битва за іншою», в якій знялися Леонардо Ді Капріо та Шон Пенн. Фільм здобув шість нагород, зокрема відзнаку за найкращу чоловічу роль другого плану для Пенна.
Церемонія також привернула увагу через відсутність самого Пенна під час оголошення переможця. Як повідомляє The New York Times з посиланням на анонімні джерела, актор у цей момент перебував в Україні. Нагороду від його імені отримав Кіран Калкін, який вручав статуетку в цій категорії.
Значною частиною шоу став вступний монолог ведучого — коміка Конана О’Браєна. Він жартував про номінантів, політику та зірок у залі, зокрема про Ді Капріо, якого охарактеризував як «короля мемів». Під час виступу на екрані демонстрували відомі кадри з актором із фільмів «Джанґо вільний», «Одного разу в Голлівуді» та «Великий Ґетсбі».
Окрему дискусію викликали результати в категорії документального кіно. Перемогу здобула стрічка «Містер Ніхто проти Путіна» режисера Давіда Боренштейна, створена спільно з російським учителем Павлом Таланкіним. Фільм присвячений пропаганді війни в російських навчальних закладах. Під час промови Таланкін закликав «зупинити всі війни заради майбутнього дітей», проте не згадав російсько-українську війну, що викликало критику з боку українських користувачів соцмереж.
Обурення також викликало те, що серед номінантів не було української документальної стрічки «2000 метрів до Андріївки». У соцмережах українці висловлювали думку, що фільм про події війни в Україні заслуговував на увагу кіноакадемії.
В українському сегменті інтернету активно обговорювали й інші моменти церемонії. Військовий журналіст Ілля Пономаренко пожартував, що Пенн міг пропустити нагородження заради борщу в Києві, а комік Василь Байдак публічно висловив своє невдоволення результатами документальної номінації.
98-ма церемонія «Оскар», на думку деяких оглядачів, запам’яталася не стільки списком переможців, скільки стриманою атмосферою та відсутністю гучних політичних заяв. Незважаючи на війну та глобальні потрясіння, зі сцени звучали переважно загальні промови про мир без конкретних згадок про агресора, а у центрі уваги опинилися історії, які критики називають безпечними для міжнародної аудиторії.
Чому Голлівуд, що десятиліттями прагнув стати моральним авторитетом вільного світу, нині уникає гострих тем — про це йдеться у статті Петра Катеринича та Івана Нерсесова «Оскар-2026»: анатомія політичної імпотенції та занепад американського месіанства».