Тарас Шеремета — про масштабування wellness-бізнесу та роботу в люкс-сегменті США

Тарас Шеремета — експерт із більш ніж 10-річним досвідом у галузі масажу та фізичної реабілітації: від роботи в клініках і салонах до приватної практики та люкс-сегмента в США. Він розповідає про те, як поєднує терапевтичний і спортивний підходи, розвиває власну методику, судить професійні змагання як офіційний суддя IMA та публікується на актуальні теми галузі, — D.UA Новини.

— Тарасе, ви часто вживаєте термін «професія», а не «послуга». Чому це для вас важливо?

Тому що масаж — це про відповідальність. Клієнт приходить не за естетичною процедурою, а за зміною стану: зняти перевантаження, відновитися після фізичних навантажень, повернути рухливість, зменшити хронічний стрес. Коли ти працюєш із тілом, не можна діяти “на інтуїції” — потрібен системний підхід, розуміння біомеханіки та повага до меж людини.

— Яка актуальність вашої сфери в даний момент?

Люди живуть у швидкому темпі. Хтось проводить по 8–10 годин за комп’ютером, хтось тренується “через біль”, багато хто роками тримає напруження. В результаті страждає сон, постава, головний біль, рівень енергії. Масаж і фізична реабілітація — це про профілактику та якість життя, про здатність залишатися функціональним, а не просто “терпіти”.

— Ваш шлях у професію не почався з “красивої історії”, а з навчання і дисципліни. Що стало першим кроком?

Я закінчив медичний ліцей з поглибленим вивченням біології, потім навчався на хімічному факультеті, на кафедрі біохімії — це дало мені розуміння процесів в організмі. Паралельно я почав займатися масажем ще в університеті: пройшов літні курси, далі — самоосвіта, статті, профільні матеріали. Важливою частиною мого досвіду є пауерліфтинг та тренерство: вони закріпили знання біомеханіки руху.

— Сьогодні ви працюєте на перетині терапевтичного та спортивного підходів. Що це означає на практиці?

Це означає, що я не розділяю людей на “спортсменів” і “звичайних”. Я зосереджуюсь на завданні. У когось це відновлення після навантажень, у когось — хронічні затиски від роботи, у когось — обмеження рухливості. У своєму фірмовому підході я поєдную глибокий спортивний масаж, елементи тайського масажу та глибоку релаксацію — щоб вплив був точним, безпечним і давав відчутний результат.

— Ви активно просуваєте масаж скальпа та релакс як методи роботи зі стресом. Чому це важливо для вас як фахівця?

Тому що стрес — це не абстракція. Він проявляється в диханні, щелепі, шиї, плечах, якості сну. Релакс — це не “побалувати себе”, а повернути нервову систему в режим відновлення. Масаж скальпа для багатьох — найшвидший спосіб відчути, що тіло нарешті відпускає контроль.

— Один із маркерів вашої професійної репутації — змагання. Що це за формат і чому він важливий?

Масажні чемпіонати — це змагання, де оцінюють не “силу рук”, а техніку, безпеку, логіку роботи, ергономіку, якість контакту з клієнтом і загальний стандарт виконання. Це дисципліна: ти не можеш сховатися за харизмою — є критерії, є суддівство, є професійне середовище.

— Уточніть: які саме змагання ви вигравали?

Я був учасником і призером, а в окремих випадках — переможцем кількох масажних змагань. Із найсвіжіших — Illinois & Wisconsin United Massage Championship. Зараз чекаю весни, коли стартують чемпіонати в інших штатах — це частина мого професійного плану на рік.

— Ви не лише учасник, а й суддя. Що означає статус судді IMA та запрошеного судді на чемпіонатах?

Це означає, що ти відповідаєш за стандарти. Я офіційний суддя IMA та запрошений суддя на чемпіонатах у Мічигані, Індіані та Юті. Суддівство вимагає об’єктивності: ти маєш однаково чітко бачити техніку, помилки, безпеку й якість виконання — без “симпатій”.

— Якщо говорити про “справжній успіх” — як ви його вимірюєте?

Через результати та довіру. У мене приблизно 80% повернення клієнтів і запис на два тижні вперед, при тому що за день я приймаю 5–6 людей. Це не про “вдало зайшло”, а про повторювану якість: діагностика, зрозумілий план роботи, коректна комунікація й відчуття, що людині стало краще.

— Переїзд до США часто “обнуляє” кар’єру. Як ви проходили цей етап?

Це справді обнулення. Потрібно було адаптуватися до ринку й вибудувати клієнтську базу з нуля — я зробив це за два роки, паралельно навчаючись в американській масажній школі та отримуючи ліцензію через державний іспит. Довелося модифікувати техніки під запити аудиторії та стандарти ринку.

— Як виглядає ваша поточна професійна позиція у США?

Зараз я працюю 25 годин на тиждень у салоні люкс-сегмента й розглядаю підвищення до лід-масажиста — з завданнями з навчання та корекції колег. Водночас мій фокус — власний бізнес і персональні клієнти: від контенту й реклами до аналітики та графіка, плюс практична робота руками.

— Ви консультуєте інших масажистів щодо стійок і механіки тіла. Чому це важливо для професії?

Тому що фахівець також є “інструментом”. Якщо майстер працює неправильно, він втрачає здоров’я, якість і стабільність. Я коригую механіку тіла колег і, так, багато експериментую з сучасними масажними інструментами — але лише якщо вони дійсно підвищують точність і безпеку, а не створюють “ефект заради ефекту”.

— Що далі: які цілі ви ставите як професіонал, який уже працює в люкс-сегменті та судить чемпіонати?

Я хочу масштабуватися: відкрити SPA на три кабінети й найняти співробітників, щоб розширити спектр послуг. В Іллінойсі нетворкінг у сфері масажу розвинений слабше, тому ми з колегами думаємо про запуск школи східного масажу. Паралельно розбираємося із запуском чемпіонату штату Іллінойс — наразі там немає кураторів. І окрема мета — отримати акредитацію на мої курси, щоб офіційно викладати методики у США; для цього я підтягую англійську, щоб бути сильним спікером.

— Якщо підсумувати: яким ви хочете, щоб вас запам’ятали після цієї розмови?

Як фахівця, який не “обслуговує запит”, а веде людину до стану. Я прийшов у професію не випадково й не швидко: через навчання, спорт, практику, помилки та зростання. І мені важливо, щоб масаж у суспільстві сприймали як серйозну професію — зі стандартами, доказовістю та повагою до людини.