Вистава Троянство – у театрі Франка переосмислили Енеїду Котляревського – фото

© Василь Артюшенко, ZN.UA © Василь Артюшенко, ZN.UA © Василь Артюшенко, ZN.UA © Василь Артюшенко, ZN.UA © Василь Артюшенко, ZN.UA © Василь Артюшенко, ZN.UA © Василь Артюшенко, ZN.UA © Василь Артюшенко, ZN.UA © Василь Артюшенко, ZN.UA © Василь Артюшенко, ZN.UA © Василь Артюшенко, ZN.UA © Василь Артюшенко, ZN.UA

У Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка відбулася прем’єра вистави «Троянство» за текстом Максима Курочкіна, яку поставив режисер Давид Петросян. У цій виставі беруть участь, зокрема, ветерани російсько-української війни, про що повідомляє фотокореспондент ZN.UA Василь Артюшенко.

Постановка зосереджена на історії сценариста, який працює над адаптацією «Енеїди». Дія відбувається в період до початку повномасштабного вторгнення. Під час роботи автор відходить від традиційного сюжету та відмовляється від центральної фігури Енея. Натомість він прагне зосередитися на персонажах, які не були представлені в класичних текстах Вергілія та Івана Котляревського. Такий підхід викликає занепокоєння у команди, що працює над проєктом, і поступово матеріал змінюється у бік звичного формату народного бурлеску.

Василь Артюшенко, ZN.UA

У рамках сюжету головний герой стикається з вибором між власним баченням і очікуваннями замовників. Завершити роботу йому не вдається. Після подій, що змінюють суспільне життя, він сам стає частиною досвіду, який раніше намагався осмислити, і переходить у категорію тих, чиї історії залишаються поза публічним наративом.

Василь Артюшенко, ZN.UA

Вистава піднімає питання співіснування різних типів досвіду — воєнного, повсякденного та культурно сформованого. У центрі уваги — напруження між реальністю та уявленнями про героїв, що виникли під впливом античного епосу та козацького фольклору. Окрему увагу приділено темі героїзації та використанню патетики в культурному середовищі, а також відсутності усталених інструментів для аналізу цих явищ у сучасному контексті.

Василь Артюшенко, ZN.UA

Після прем’єрних показів вистава стала предметом обговорення в професійному середовищі. Театральна продюсерка Крістіна Кісєльовайте зазначила про схожість «Троянства» з постановкою «Хроніки Марса», прем’єра якої відбулася у 2024 році в Базельському театрі. За її словами, йдеться, зокрема, про використання технології хромакею.

Скріншот

В подальшому вона також зазначила, що вважає подібність сценічних рішень ознакою відсутності оригінальності, зокрема звернувши увагу на збіг у візуальних підходах.

У відповідь Давид Петросян зазначив, що такі збіги варто розглядати в ширшому контексті розвитку театру. За його словами, сценічні рішення формуються під впливом різних чинників, включаючи перегляд робіт інших режисерів, цитування та інтерпретації.

«Коли ми говоримо про меншовартість саме українців, які ніби нічого без Європи придумати не можемо і не здатні, то варто проговорити це питання в контексті світового театру, який поза контекстом нашого театру існує в площині власного задуму, який не застрахований від схожих візуальних рішень та навіть схожих по задуму сценічної мови», — написав режисер.

Він додав, що театральна мова формується через пошук виражальних засобів і може включати елементи запозичення або переосмислення. Як приклад він навів власну постановку «Кассандра» за твором Леся Українки, де використано сценографічний елемент драбини. Після прем’єри цієї роботи, за його словами, подібні рішення з’являлися і в інших виставах.

Також режисер зазначив, що подібні питання можна поставити до будь-якої постановки, оскільки багато ідей у театрі виникають паралельно в різних середовищах.

«Тому можна сказати, що не я підсидів марсіан з іншої вистави, а це всі режисери, використовуючи цей хід, роблять омаж до кіно і хромакею», — підсумував він.

Раніше ZN.UA повідомляло, що у театрі імені Івана Франка представили мистецький проєкт «Енеїда. Візуальна історія легендарної поеми». Куратором експозиції став засновник артцентру «Я Галерея» у Львові та Києві, музикант Павло Гудімов.