У Національному художньому музеї України розпочала свою роботу виставка «Сонцесхід», присвячена українському митцеві Анатолію Лимарєву. Проєкт об’єднав близько 100 живописних та графічних творів, а також архівні фотографії, створені самим художником і його дружиною Світланою Лимарєвою. Експозицію розмістили у п’яти залах музею, повідомляє фотокореспондент ZN.UA Василь Артюшенко.
Виставка організована за основними темами творчості Лимарєва — землею, світлом, пам’яттю та образом Донеччини. Значна частина експозиції присвячена саме цьому регіону: три зали відведено під пейзажі та портрети мешканців краю. Центральною роботою цього блоку став триптих «Ранок, день, вечір», який визначає композиційну структуру розділу.
Окремі частини експозиції формують портрети родини та друзів художника, його автопортрети, а також твори з шевченківського циклу. У цих роботах образ Тараса Шевченка представлений як внутрішньо пов’язаний із самим автором. За словами кураторки Олени Грозовської, назва виставки «Сонцесхід» поєднує два смислові акценти: мотив сонця як важливий елемент художньої мови Лимарєва та географічну відсилку до сходу України.
Експозиційний простір доповнює мультимедійна інсталяція, створена художником Вітею Кравцем і композитором Олексієм Шмураком. Архітектурне рішення виставки розробив Олександр Бурлака, дизайн — Дар’я Подольцева. У музеї повідомили, що проєкт супроводжуватиметься кураторськими екскурсіями та додатковою програмою; зокрема, 1 квітня планують відкрити окрему виставку фотографій Світлани Лимарєвої.
Окремий акцент у межах виставки зроблено на взаємодії живопису й фотографії. Організатори описують цей підхід так:
«Діалог фотографії та живопису в просторі експозиції створює силову лінію напруги. Світлини тут — ніби уламки розбитого дзеркала, друзки минулого. Донецький степ сьогодні перетворюється на руїни внаслідок російських бомбардувань, що знищують пам’ять разом з її носіями — людьми. Живопис, на противагу “моментальності” знімка, акумулює в собі час: у роботах Анатолія Лимарєва момент продовжує тривати, реальність його полотен — це те, що відбувається зараз».
Анатолій Лимарєв (1929–1985) — український художник, представник неофіційного мистецтва. Народився в Амвросіївці на Донеччині, навчався у Київській художній школі імені Шевченка та Київському державному художньому інституті, де його викладачем був Сергій Григор’єв. Після завершення навчання працював на Донеччині, де, зокрема, очолював студію образотворчого мистецтва обласної організації Спілки художників України.
У 1967 році художник переїхав до Києва, став членом Національної спілки художників України, працював у видавництвах і створював ілюстрації для дитячих видань. Також займався монументальним мистецтвом: разом із Аллою Горською, Віктором Зарецьким, Володимиром Смирновим і Борисом Плаксієм працював над мозаїкою «Прапор перемоги» для музею «Молода гвардія» у Краснодоні.
Попри активну творчу діяльність, за життя Лимарєв майже не виставлявся. Його роботи не відповідали вимогам соцреалізму, через що художні ради систематично відхиляли їх. Перша персональна виставка митця відбулася вже після його смерті — у 1988 році.
За інформацією організаторів, нинішній проєкт у Національному художньому музеї реалізує задум художника про велику виставку в цій інституції, який не був здійснений за його життя. Водночас, незважаючи на присутність творів у музейних і приватних колекціях України та Європи, ім’я Лимарєва залишається маловідомим для широкої аудиторії.