Заборона російських інфопродуктів – це частина нашої оборонної стратегії, – Марутян

Інститут національної стійкості та безпеки очолює Рена Марутян (фото: facebook.com/Renata22222)

Заборона на російські інформаційні продукти є складовою частиною оборонної стратегії України. Водночас підвищення рівня медіаграмотності, сенсотворення та формування соціальних міфів можуть стати важливими елементами “зброї”.

Головне:

• “Когнітивна війна” націлена на процес мислення, використовуючи культурні та освітні аспекти.
• Українцям необхідний “ментальний щит” від російського інформаційного контенту, оскільки такий матеріал може “заразити”.
• Заборона інформаційних продуктів РФ є частиною оборонної стратегії України.
• Захист інформаційного простору від впливу “русского мира” можуть забезпечити власні привабливі та конкурентоспроможні продукти.

Що означає термін “когнітивна війна”

Експерт зазначила, що існують різні школи та теорії національної безпеки: “європейська, американська, з 1990-х років – українська, а також колишня радянська”.

Вона підкреслила, що існує безліч термінів, які описують таку війну. “Кожна школа має свої національні та культурні особливості її ведення”.

Марутян повідомила, що термін “когнітивна війна” походить з американської теорії безпеки (саме в США його почали впроваджувати в науковий обіг і нормативно-правове поле)”.

“У радянські часи, а також нині в Росії, це називають інформаційно-психологічною або ментальною війною. В Україні професор Георгій Почепцов написав кілька праць про смислову війну – тобто війну за смисли, за сенсотворення”, – поділилася спеціаліст.

Вона додала, що “метою інформаційної війни є вплив на суспільну думку, на масову свідомість”.

“Натомість мета когнітивної війни – це вплив на сам процес мислення, пізнання світу, що залежить від культурної матриці людини, її національної ідентичності”, – підкреслила очільниця Інституту національної стійкості та безпеки.

Саме тому, за її словами, суб’єктами на полі когнітивної війни стають:

• культура;
• освіта.

“Усе те, що формує картину світу людини: хто ми, де ми живемо, хто наші друзі й вороги, у що ми віримо, які маємо святині тощо. Усе це закладається в процесі соціалізації з дитинства”, – пояснила експерт.

Чому кожному українцю потрібен “ментальний щит”

В умовах війни всю російську інформацію слід пропускати через так званий “ментальний щит”, тобто недовіра до всього російського має бути апріорі.

“Можливо, з часом щось зміниться. Але наразі всю російську інформацію, політичні заяви, культурний продукт, у тому числі кіно та мультфільми, – потрібно пропускати через фільтри нашої когнітивної стійкості”, – наголосила Марутян.

Вона пояснила, що це – “наш “ментальний щит” проти когнітивних вірусів, якими нас намагаються “заразити”.

“Фахівці вже давно визнають: не так важливо протидіяти кожному окремому фейку, як формувати когнітивну стійкість населення як системний захист”, – зауважила науковиця.

Що сьогодні є “зброєю” в когнітивній війні

“У когнітивному сенсі про “зброю” можна говорити лише умовно – в лапках. Адже вона не вбиває людей фізично. Водночас підвищення рівня медіаграмотності, сенсотворення та формування соціальних міфів – це також зброя“, – нагадала Марутян.

Вона зазначила, що “коли йдеться про міф, мається на увазі не вигадка”, а “сенсова конструкція”, яку “суспільство створює для себе”.

“Сьогодні ми формуємо міф сучасної України: ми стійкі, нас не змогла подолати “друга армія світу”, ми вигнали її з-під Києва й Харкова, вона не може перемогти нас на полі бою, тому вдається до терору холодом тощо”, – пояснила фахівець.

Отже, “сучасний соціальний міф будується на фактах, а далі до них додаються емоції, оцінки, судження й сенси – так формується позитивна історія про самих себе”.

“Сенсотворення є складовою когнітивного домінування. Недарма кажуть, що сучасна війна – це війна міфів. У ворога таким міфом є “русский мир”. Він цілком реальний і практичний: поєднує російську культуру – літературу, балет, кінематограф – із наративом про Путіна як “великого вождя”, – визнала Марутян.

Вона додала, що така велика міфотворча ідея “розкладається на стратегічні й тактичні наративи”, які поширюються через будь-які інформаційні продукти:

• кіно;
• мультфільми;
• комп’ютерні ігри;
• театральні постановки;
• книги.

“Усе це належить до когнітивної сфери, адже, споживаючи такі продукти, людина формує власну картину світу”, – пояснила спеціаліст.

При цьому людина не стане об’єктом російського когнітивного впливу, якщо не дивитиметься російські новини, їхні фільми (він просто не дійде до її свідомості), а її дитина – не дивитиметься мультфільм “Маша і Медвідь”.

“Саме тому заборона російських інформаційних продуктів є елементом нашої оборонної стратегії – не допускати ворожий смисловий продукт на власну інформаційну територію”, – наголосила професорка.

Насамкінець вона визнала, що такий продукт “все одно частково проникає – через супутникові тарілки, YouTube та інші платформи”.

“Отже, паралельно ми маємо створювати власні, привабливі й конкурентні інформаційні продукти“, – підсумувала Марутян.