Бутко: Конфлікт з Іраном може сприяти поверненню Росії на європейський газовий ринок.

Газ стає не менш важливим елементом війни, ніж нафта

Удар по інфраструктурі QatarEnergy та призупинення частини виробництва продемонстрували вразливість світового ринку зрідженого природного газу (ЗПГ). Катар постачає приблизно 20% світових обсягів ЗПГ, а вільних потужностей для швидкої компенсації цих обсягів практично немає.

Для Європи це особливо критично, оскільки після 2022 року її енергетичний баланс значною мірою формується на основі імпорту ЗПГ.

Можливості швидкої заміни близькосхідного газу обмежені. США залишаються найбільшим альтернативним постачальником, але їхня експортна інфраструктура вже наближається до максимального завантаження. Навіть заплановане збільшення експорту приблизно на 15 млн тонн на рік не здатне компенсувати катарські обсяги, які становлять близько 80 млн тонн щорічно.

Норвегія також працює на межі видобутку. Це означає, що в умовах тривалої кризи ринок зіткнеться не лише зі зростанням цін, а й із ризиком фізичного дефіциту газу.

У цій ситуації Росія отримує додатковий важіль тиску на європейський ринок. РФ вже сигналізує про можливість припинення постачання газу до Євросоюзу раніше термінів, зазначених Брюсселем. Путін прямо заявив, що зростання цін в Європі пов’язане з конкуренцією за більш платоспроможні ринки. При цьому американський ЗПГ буде направлятися туди, де ціна вища – тобто, в Азію. Керівник РФ зазначив, що розглядається прискорена переорієнтація експорту на альтернативні напрямки, хоча наразі це більше нагадує тактичний шантаж. Проте, на фоні можливих перебоїв постачань з Перської затоки це зміцнює переговорні позиції Росії як в Європі, так і в Азії.

Як би там не було, Росія найбільше виграє від зупинки постачання катарського газу. І ця вигода не обмежується лише тимчасовим зростанням цін (хоча ми не знаємо, наскільки тимчасовим буде це зростання – Іран, здається, готовий довго блокувати Ормуз).

Основна вигода РФ полягає в тому, що тепер блокувати постачання російського ЗПГ стане значно складніше. Оскільки у споживачів – насамперед країн Азії – буде усвідомлення: навіть у разі розблокування найближчим часом, Ормузьку протоку можуть знову заблокувати в будь-який момент, і завжди потрібно мати “план Б” на цей випадок. При цьому, Європа розумітиме, що через “азійську премію” – здатність та бажання країн Азії платити вищу ціну – американський газ піде не до Європи, а в Азію. І зовсім не виключено, що у Європи виникне спокуса повернутися до російського газу. Спочатку тимчасово. Але у відомій приказці йдеться – “немає нічого більш постійного, ніж тимчасове“.

Головне питання найближчих тижнів – масштаб залучення регіональних гравців. Якщо конфлікт залишиться в нинішніх межах і буде обмежений обміном ударами між Іраном, Ізраїлем та їхніми союзниками, то він перейде в фазу затяжного протистояння з економічним тиском та періодичними ударами по інфраструктурі.

Але якщо бойові дії торкнуться великих енергетичних об’єктів країн Перської затоки або відбудеться фактична повна й жорстка блокада Ормузької протоки (формально його не перекрили, але рух значно скоротився, а страхування різко подорожчало), конфлікт швидко вийде на рівень глобальної енергетичної кризи з відповідними наслідками для світової економіки.

Джерело

Про автора: В’ячеслав Бутко, економічний радник Київського Безпекового Форуму, керуючий партнер інвестиційного проєкту Thomson&French

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.