Орбан готується до того, що він не визнає поразку, а Москва розмірковує, як не допустити Лукашенка у Вашингтон
Наступний місяць продемонструє, чи зможе Росія зберегти свій вплив у Центрально-Східній Європі на найближчі 5-7 років. І тут ключовими подіями стануть вибори в Угорщині та активна гра США з Лукашенком.
1. Протягом минулого року Росія зазнала поразок на виборах у Румунії та Молдові і не змогла розширити свій вплив у цьому регіоні. Це стало серйозним ударом для Москви, особливо враховуючи, що в Кремлі сподівалися на успіх. Більше того, незважаючи на постійні коаліційні кризи в Румунії, наразі не йдеться про розпад коаліції.
Зараз перед російською стороною стоять два глобальні виклики: зберегти Орбана та не допустити реального економічного впливу США в Білорусі. Поразка в цих двох країнах означатиме, що конструкція, яку Росія будувала протягом багатьох років, почне руйнуватися. Перемога ж надасть значно вагоміші аргументи в переговорах як з ЄС, так і з США, зокрема й щодо України.
2. Гра США “калійні добрива в обмін на захист” викликає напруженість у Росії та лякає Лукашенка. Те, що спочатку виглядало як безневинна гра, тепер передбачає реальні дії (поїздка до Вашингтона може передбачати угоду про залучення американських компаній до калійного бізнесу Білорусі).
На даному етапі ми маємо такі передумови:
- Москва не допустила Лукашенка на саміт миру у Вашингтоні, і Лукашенко змушений був з цим погодитися. Наразі Вашингтон активно готує персональний візит Лукашенка, і відмовити американцям буде дуже складно;
- поїздка Лукашенка до Пхеньяну — це асиметрична спроба відтягнути цю поїздку (не можна ж запрошувати Лукашенка одразу після візиту до Кіма). Зараз цікаво буде спостерігати, чи не буде запущено північнокорейську балістику в бік Японії в найближчі дні;
- деякі ЗМІ та блогери починають поширювати абсолютну конспірологію щодо посередницької ролі Лукашенка в переговорах по Україні чи навіть у тристоронніх переговорах США — Росія — Китай. Лукашенко для Трампа не є значущим, і його ім’я нічого не означає. Він є лідером невеликої країни, де потрібно контролювати одну галузь. І Лукашенко, здається, боїться так, як ніколи раніше.
На даний момент ймовірність зміни курсу Мінська в бік Атлантики виглядає малоймовірною. Росія (та й сам Лукашенко) намагатимуться виграти час і створити негативний фон у США, щоб не допустити візиту. Це їхня основна стратегія. Якщо це не вдасться, Лукашенко спробує затягнути рішення щодо головного питання — калію. А росіяни завжди можуть оголосити про розміщення чергового Орєшніка.
3. Цього тижня в Угорщині було проведено опитування, в якому Орбан несподівано випереджає Мадяра на 6%. Це можна розглядати як початок соціологічної війни, яка має формувати думку, що ситуація не є такою однозначною.
Окремо варто зазначити, що низка лідерів різних країн (від Трампа до Навроцького) в тій чи іншій формі висловили підтримку Орбану, і формується думка, що Мадяр програє на міжнародному полі. В цілому, з великою ймовірністю, обидві сторони оголосять про свою перемогу, і Орбан готується до того, що він не визнає поразку. Результат виборів залежатиме від двох факторів: вуличних протестів та “зрадників” в обох командах. Але Орбан не має наміру просто так віддавати владу.
4. Для Росії обидві ці битви (за Білорусь та Орбана) є екзистенційними. Поразка в обох випадках поставить хрест на амбіціях “м’якої сили” та підкупу для отримання повного контролю над Центрально-Східною Європою в короткостроковій перспективі. Поразка в обох випадках перетворює Росію з потужної на слабку регіональну державу з усіма відповідними наслідками.
Джерело
Про автора: Вадим Денисенко, політолог, керівник аналітичного центру Ділова Столиця
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.