У бізнес-середовищі спостерігається критичний брак кадрів. Водночас в Україні налічується близько 9 мільйонів економічно неактивних осіб
Це внутрішньо переміщені особи, які не змогли інтегруватися в ринок праці, чоловіки, які втратили економічну активність, а також ті, хто працює в тіньовій економіці. Також ми стикаємося з системно низьким залученням ветеранів, людей похилого віку та осіб з інвалідністю.
Чи потрібні нам тимчасові трудові мігранти? Відповідь вже очевидна — так. Повернення українців з-за кордону залишається стратегічним пріоритетом, але будувати політику виключно на цьому — ілюзія. Наше завдання сьогодні — не втратити тих, хто ще перебуває тут, і створити умови для їхньої реалізації.
Продуктивність праці в Україні в 5 разів нижча, ніж у країнах Західної Європи. Це свідчить про те, що справа не лише в кількості людей, але й у якості економіки, бізнес-моделей і процесів.
Нам необхідні автоматизація, інвестиції в людський капітал, системна робота над фізичним і психічним здоров’ям, масове перенавчання. І ще один важливий аспект — мобільність: українці повинні навчитися швидко змінювати місце проживання заради ефективної та високооплачуваної роботи.
На сьогодні третина українського бізнесу вже має активи або виробництва за кордоном. В країні фактично створено середовище, яке виштовхує таланти та кваліфікованих спеціалістів. Бізнес не бачить довгострокових правил гри, не розуміє вектора державної політики.
Якщо нічого не змінити, після відкриття кордонів ми станемо свідками масового возз’єднання українців за межами України. Ключове питання сьогодні — не лише безпека, але й зрозуміле, прогнозоване і конкурентоспроможне майбутнє для людей і бізнесу в Україні.
Джерело
Про автора. Андрій Длігач, доктор економічних наук, український підприємець, генеральний директор Advanter Group
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.