Швидке економічне зростання Китаю, яке протягом десятиліть підвищувало добробут мільярдів людей і змінювало ринки по всьому світу, більше не виглядає неминучим законом природи. Уряд Китаю готується знизити офіційний цільовий показник зростання ВВП на 2026 рік — потенційно до 4,5–5%, що є суттєвим падінням у порівнянні з двозначними темпами минулих десятиліть, повідомляє Bloomberg.
Розмір економіки є частиною проблеми: чим вона більша, тим складніше забезпечити надвисоке зростання. Однак основна причина уповільнення Китаю полягає в низці глибоких структурних чинників: слабкому споживчому попиті, затяжній кризі на ринку нерухомості та зменшенні робочої сили.
Обвал ринку нерухомості
Протягом багатьох років житлова нерухомість була одним із найсильніших двигунів китайського зростання. Цей сектор став основним резервуаром добробуту домогосподарств. Проте кілька років тому ринок почав різко занурюватися у стагнацію. Регуляторні обмеження на надмірне кредитування забудовників у 2020 році, а також пандемійні локдауни підірвали продажі та довіру покупців, виявивши крихкість боргової моделі, що формувалася роками.
Відтоді в галузі виникло хибне коло: попит зменшується, фінансування скорочується, проєкти залишаються незавершеними. Ціни на житло впали на 30% від піку 2021 року, що призвело до знецінення заощаджень мільйонів сімей. Потенційні покупці утримуються від покупок, побоюючись подальшого падіння цін і не бажаючи брати довгострокові кредити на активи, які можуть продовжувати знецінюватися. Власники, які вже придбали нерухомість, часто не можуть її продати без збитків.
З середини 2024 року влада намагалася підтримати ринок: знижувала ставки за іпотечними кредитами, послаблювала обмеження на купівлю житла в містах, зменшувала податки на угоди. Ці заходи забезпечили лише короткочасну стабілізацію — але не змінили ситуацію. На піку розвитку нерухомість і суміжні галузі забезпечували до чверті ВВП Китаю; сьогодні ця частка впала нижче п’ятої частини і продовжує зменшуватися. Влада робить ставку на високотехнологічне виробництво та «зелені» галузі, але вони є більш капіталомісткими та створюють менше робочих місць.
Депресивне споживання
Криза на ринку нерухомості негативно вплинула на всю економіку: відчуваючи себе біднішими, домогосподарства різко скоротили витрати. З 2023 року ціни на широкий спектр товарів і послуг знижуються — країна потрапила у дефляційну спіраль. Щоб залучити ощадливих споживачів, компанії знижують ціни, підрізаючи конкурентів, і лише посилюють відцентрові тенденції.
Стійка дефляція є серйозною загрозою для будь-якої економіки. Якщо споживачі очікують подальшого падіння цін, вони відкладають покупки. Це тисне на маржу підприємств, гальмує інвестиції й ускладнює підвищення зарплат. Це ще більше підриває попит і закріплює дефляцію. Китайська влада називає надмірну конкуренцію «інволюцією». Функціонери оголосили боротьбу з деструктивними «ціновими війнами» пріоритетом — від виробників електромобілів до сервісів доставки їжі.
Скорочення населення
Населення Китаю, яке налічує близько 1,4 мільярда людей, скорочується темпами, які не спостерігалися за десятиліття. У 2025 році народжуваність впала до 7,93 мільйона — найнижчого рівня щонайменше з 1949 року. Кількість народжень зменшувалася щороку з 2016-го, якщо не враховувати невеликий сплеск у 2024-му, пояснення якому шукають у традиційній повазі до Року Дракона.
Чисельність людей працездатного віку (16–59 років) також зменшується. У 2025 році вони становили близько 61% населення — проти понад 70% десятиліттям раніше. Співвідношення працездатних до осіб старше 65 років зараз становить приблизно 4 до 1, але прогнозується, що впродовж двох десятиліть цей показник вдвічі погіршиться.
Пекін робить акцент на автоматизації як компенсаторі скорочення робочої сили. Сі Цзіньпін зробив інвестиції у біотехнології, штучний інтелект, напівпровідники та робототехніку наріжним каменем нової стратегії зростання.
Охолодження ринку праці
Загальний рівень безробіття залишається відносно стабільним, але серед молоді він різко зріс. Мільйони нових випускників виходять на ослаблений ринок праці, де більшість прагне отримати офісну роботу — тоді як заводи не можуть закрити вакансії робітників. Структурна невідповідність між освітою та реальними потребами економіки посилює безробіття серед молоді.
Невпевненість у роботі та низьке зростання зарплат ускладнюють відновлення споживчого попиту. Домогосподарства з нестабільними доходами схильні більше заощаджувати, ніж витрачати. Додатковим тиском є швидке впровадження автоматизації: роботизація та штучний інтелект вже зараз змінюють структуру попиту на робочу силу. Дослідження фіксують зростання частки контрактних та гнучких форм зайнятості — вони забезпечують менше соціальних гарантій і меншу стабільність.
Експорт: єдине світло у вікні
Попри внутрішні труднощі, Китай знаходить рятівне коло в зовнішній торгівлі. У 2025 році чистий експорт забезпечив приблизно третину приросту ВВП — найвищий показник з 1997 року. Це сталося навіть попри те, що американські мита на китайські товари сягали 145%: поставки до Європи та країн Південно-Східної Азії з надлишком компенсували втрати на ринку США.
Особливим попитом користувалися китайське обладнання та промислові машини на фоні глобального перебудування ланцюгів постачання. Виробники перейшли на вищий щабель доданої вартості: зросли продажі електромобілів, сонячних панелей та виробничого обладнання. Торгове сальдо Китаю досягло рекордного $1,2 трильйона у 2025 році.
Втім, ставка на експорт як основний двигун зростання несе в собі ризики. Для досягнення цілі 2035 року — стати «помірно розвиненою» економікою — Китаю потрібно середнє зростання не менше 4,17% щороку. Але торгова напруга залишається високою: дедалі більше країн, не лише США, запроваджують мита, квоти та інші захисні заходи проти потоку китайського імпорту.
Нагадаємо, що Міжнародний валютний фонд звинуватив Китай у нищенні світової економіки. За його оцінкою, економічна політика Китаю шкодить торговим партнерам і веде до марнотратства всередині країни.
Раніше також стало відомо, що Китай став «новим типом наддержави» — енергетичною. КНР встановила майже 900 гігават сонячних потужностей, що перевищує відповідні потужності Європи та США разом узятих. Минулого року Китай виробив 1826 терават-годин електроенергії з сонця та вітру — у п’ять разів більше, ніж енергетичний еквівалент усіх його ядерних боєголовок.