Експорт брухту під обмеженням: хто лобіює скасування і як Україна втрачала мільярди

Виробництво сталі на заводі “Запоріжсталь” (Getty Images)

Уряд тимчасово, до кінця 2026 року обмежив експорт металобрухту з метою підтримки металургійної галузі та запобігання схемам ухилення від сплати вивізного мита.

Скільки Україна втрачала від реалізації стратегічної сировини, чи вирішує нове рішення проблеми для польських металургів та хто намагається оскаржити урядову постанову в судах – в матеріалі D.UA Новини.

 

Читайте також: Брухтовики намагаються повернути тіньовий експорт

Головне:

• Тимчасове обмеження експорту брухту має на меті збільшити виплавку сталі в Україні;

• Одна тонна виробленої в Україні сталі забезпечує 14-15 тисяч гривень податків, тоді як одна тонна експортованої сировини – до 100 гривень;

• Від експорту брухту щороку Україна втрачала мільярди гривень;

• Польські політики безпідставно звинувачують Україну, адже їх ринок брухту є профіцитним;

• Брухтовики через суд намагаються зупинити рішення уряду;

• Відновлення експорту – це повернення тіньових схем, які створюють загрозу для відносин з ЄС та зростання національної економіки.

Урядова постанова про обмеження експорту брухту мала під собою багато вагомих підстав (інфографіка D.UA Новини)

Читайте також: Що насправді стоїть за скаргами Польщі щодо обмежень поставок брухту з України

Рішення на підтримку внутрішнього виробництва

В кінці минулого року Кабінет міністрів ухвалив постанову №1795, яка визначає дозволені обсяги поставок за кордон стратегічної сировини, такої як необроблена, паливна деревина, мідь та брухт чорних металів. Уряд встановив нульові квоти на експорт цих позицій з України протягом 2026 року.

Прем’єр-міністр Юлія Свириденко підкреслила, що металобрухт – це критично важлива сировина для функціонування української металургійної промисловості. Оскільки її експорт останніми роками значно зріс, Кабмін ухвалив рішення обмежити такі поставки, щоб захистити внутрішній ринок та підвищити ВВП країни. “Внутрішня переробка забезпечує робочі місця, податкові надходження та продукцію, необхідну для оборони та відновлення”, – зазначила голова уряду.

Про доцільність такого рішення свідчить і галузева статистика. Видання, яке спеціалізується на проблематиці гірничо-металургійного комплексу, GMK Center повідомляло, що у 2025 році експорт металобрухту у порівнянні з 2024 роком зріс на 53% і становив 448,7 тисяч тонн. Цей показник – максимальний за останні 4 роки.

При цьому, з початку повномасштабного вторгнення обсяги внутрішньої заготівлі брухту суттєво зменшилися – із 4,1 млн тонн (2021 рік) до 2 млн тонн (2025 рік). Причинами зниження обсягів заготівлі стали окупація регіонів з важкою промисловістю на сході України, яка могла бути суттєвим джерелом брухту, мобілізація “робочих рук” в брухтозаготівельних компаніях та зменшення фізичних можливостей цих підприємств під час війни, пояснив президент асоціації “Укрметалургпром” Олександр Каленков.

Таким чином, на ринку металобрухту склалася ситуація, коли заготівля зменшується, а поставки за кордон зростають. В результаті виникає дефіцит стратегічної сировини для потреб української металургійної галузі. За розрахунками асоціації, минулого року дефіцит металобрухту в Україні склав близько 200 тисяч тонн.

Аргументація обмеження експорту сировини

Найбільший ефект для зростання економіки забезпечує переробка сировини всередині країни, а не її продаж за кордон. Такий аргумент наводять фахівці державної аналітичної компанії “Укрпромзовнішекспертиза”. “Сумарний ефект для бюджету від переробки в Україні однієї тонни металобрухту складає 13-14 тисяч гривень за тонну“, – зазначив у коментарі виданню Telegraf заступник директора компанії Сергій Поважнюк.

Металургія забезпечує десятки тисяч робочих місць для себе та суміжних підприємств, таким чином створюється мультиплікативний ефект. В той же час, оцінюючи загальну сплату податків із однієї тонни експортованого брухту, експерт озвучив значення на рівні 50 гривень.

Його оцінку підтримали в асоціації “Укрметалургпром”. Олександр Каленков вказав, що надходження від виробництва сталі можуть досягати 14-15 тисяч гривень з однієї тонни брухту, тоді як експорт сировини (за максимальними оцінками) приносить до 100 гривень на тонну.

Читайте також: Експорт брухту виріс до рекордних значень

Багато українського брухту постачається до Польщі, звідти сировина транспортується до третіх країн (реекспорт) – на металургійні підприємства Туреччини та Індії. Каленков зазначав, що у випадку прямого експорту брухту до цих країн застосовується мито на рівні 180 євро за тонну, в той самий час із країнами ЄС діє режим вільної торгівлі.

Така різниця в оподаткуванні на різних кордонах робить прибутковою схему реекспорту – коли український брухт ввозиться в Польщу і прямує не на польські металургійні комбінати, а одразу – до балтійських портів, де сировина перевантажується на судна, які везуть її до кінцевих споживачів, наприклад, турецьких металургів.

В публікації GMK Center зазначається, що на сьогодні метзаводи, що розташовані вздовж усього узбережжя Туреччини, купують брухт із суттєвою премією. Ціновий спред між польським та турецьким ринком може сягати 20-40 доларів на тонну, що покриває витрати на логістику суден від порту Гданська на Балтійському морі до турецького порту Іскендерун в Середземному морі. Про значущість цієї схеми говорить той факт, що поставки українського брухту до Польщі у 2025 році зросли на 38% у порівнянні з 2024 роком і склали майже 344 тисяч тонн або 77% від усього експорту, свідчить експортна статистика, опублікована GMK Center.

“Серед польських учасників ринку сформувався окремий прошарок “портових заготівельників“. Це компанії, які не мають власної бази із заготівлі брухту, але володіють перевантажувальними терміналами у Гданську, Щецині та Гдині (порти на узбережжі Балтійського моря – ред.)”, – зазначають аналітики GMK Center. Для здійснення реекспорту, українські брухтозаготівельники навіть створили у Польщі дочірні компанії.

Через схему реекспорту брухту щорічно бюджет недоотримує мільярди гривень (інфографіка D.UA Новини)

Завдяки реекспорту, експортери брухту не лише зменшують обсяг сировини, яка мала б забезпечувати національну економіку, але й уникають сплати митних платежів при її вивезенні на світовий ринок. “С