Фурса щодо Міндічгейту: Корупційні схеми в елітному помешканні.

Сором. Неприємність. Дві основні емоції, які виникають при перегляді озвучки записів з плівок Міндіча, де обговорюється контроль над Сенс Банком*

Ці почуття, здається, є загальними для всіх, хто працює у фінансовій сфері. Вони знають, як має функціонувати банк. Яким має бути корпоративне управління.

І не може бути інакше. Коли двоє “рєшалів”, яким навіть важко сформулювати думки, раптом отримують можливість вирішувати, хто займатиме місце в Наглядовій Раді державного банку.

Сором і неприємність. І виникає бажання змити це з себе, віртуально помивши руки або навіть прийнявши душ.

Проте є ще один аспект. І це вже позитивний момент. Адже саме така розмова ілюструє мрію всіх тих, хто закликає до зовнішнього управління, до диктату МВФ, до домінування іноземців.

Бо саме так вони бажають, щоб усе відбувалося. Без відкритих конкурсів, без контролю з боку іноземців. Вони хочуть, щоб усе вирішували випадкові “рєшали”, наближені до українських політиків.

І тепер нам продемонстрували, чого вони насправді прагнуть. Як це має відбуватися відповідно до “українських традицій”. Доброзичливо.

Ось це і є альтернатива.

Таку картину ми повинні мати в голові, коли черговий новий популіст або стара популістка намагатимуться переконати нас, що реформи нам не потрібні і що ми не повинні слухати Захід, адже у нас є свій шлях.

Альтернатива голосу Заходу — цей шепіт “рєшалів”. Альтернатива реформі корпоративного управління. Альтернатива вирішальному голосу міжнародних організацій. Альтернатива чесній приватизації.

Це не про суверенітет. Це про брудне “рєшалово” в якійсь розкішній оселі. Про шахи на колінах. Про розподіл. Про суверенну корупцію.

Цей шепіт “рєшалів” став можливим через те, що роками Україна саботує реформи. А навіть якщо їх і реалізує, то намагається одразу зламати. І коли Захід нав’язує нам корпоративне управління, перше бажання політиків — зробити так, щоб “рєшали” обирали людей у нього. І у них завжди є свій списочок. І ми спостерігаємо за людьми, які постійно з’являються то тут, то там.

Не завжди це вдається. На щастя. Але варто лише МВФ, Світовому Банку, Єврокомісії розслабитися і трохи відпустити ситуацію, як на арену одразу виходять такі “рєшали”.

Але тепер у вас буде картинка в голові на випадок, коли знову почуєте, що Захід нав’язує нам щось чуже і хоче контролювати. Ось що ховається за всіма страшними теоріями змов про підступних англосаксів. Ось для чого використовують термін “соросьонок”. Ось де постійно перетинаються інтереси росіян і місцевих “рєшалів”.

*Публікується зі збереженням стилю автора

Джерело

Про автора. Сергій Фурса, інвестиційний експерт, блогер.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів