Це важко уявити, але чимало людей почали відкрито виступати проти закону, що скасовує схему безподаткових посилок
Чому це важко? Бо це просто схема. Прозора. Відкрита. І, здавалося б, підтримувати це має бути ганебно. Але ж ні.
Чому існування такої прогалини є ненормальним? Бо ми маємо ситуацію, коли податки сплачуються з усього, окрім китайського імпорту.
Ми ж розуміємо, що посилки на 90% складаються з китайських товарів. Причому китайський уряд, який намагається стимулювати економіку через експорт, ще й субсидує цей імпорт. І от маємо ситуацію, коли вся продукція оподатковується, а китайська – ні.
Уявіть собі. У місті є три супермаркети. У двох з них продається все з податками. А в третьому – без податків. І цей супермаркет належить людині, яка досі веде бізнес у Росії. І люди кажуть: “Це нормально”.
Нічого нормального тут немає.
Кажуть, що це вдарить по найбідніших. Ну, по-перше, з такою логікою взагалі слід скасувати ПДВ. Бо він негативно впливає на найбідніших. Але ж суспільство якось вирішило, що податки необхідні. Для того, щоб ці найбідніші, — а в Україні це пенсіонери, — отримували свої пенсії. А, по-друге, я насправді не бачу, як пенсіонери сидять і замовляють щось на Тему. Давайте тоді скажемо, що в АТБ і в Аврорі також не буде тепер податків. Тоді це буде трохи чесніше в аргументації про найбідніших.
Читайте також: Програма МВФ для України. Орбан тут не заважає…
Про що йдеться в “законопроєкті про оподаткування посилок”, який, до речі, є важливою частиною наших міжнародних зобов’язань? В першу чергу, це про фінанси. В другу, – про рівність умов для всіх учасників ринку.
Про фінанси зрозуміло. Минулого року імпорт через посилки склав 8 млрд доларів. Це величезна сума. Це майже 2 млрд доларів недоотриманих податків. За рік. І це сталося у 2025 році, коли всі зароблені кошти йшли на армію. Тобто Україна вирішила, що дешевший китайський товар вартий того, щоб армія недоотримала 2 млрд доларів. А це і про дрони. І про зарплати військовим. Бо 2 млрд доларів – це 80 млрд гривень. Величезна сума.
Зараз вже дійшло до того, що українські інтернет-магазини можуть запропонувати вам оформити вашу покупку як посилку і сплатити менше. І просто почекати тиждень. Не соромно? А контейнери, які раптом стають набором посилок? Це також “просто здалося” і просто “для підтримки бідних”?
А друге – умови гри. Це найважливіше насправді, коли ми говоримо про економічне зростання та залучення інвесторів. Мають бути рівні умови для всіх. І рівна конкуренція. Без цього не відбувається економічних дива. Навіть у лібертаріанців, які також займаються доставкою посилок. Лібертаріанці завжди за рівні правила, чи не так? Вони ще й проти держави. Це правда. Але під час війни без держави якось не виходить. Хіба є аргументи проти? І проти тези, що “під час війни розумієш, що держава важлива і важливі податки” і тези “про рівні умови гри як запоруку економічного зростання“.
А якщо немає, то як тоді бути з ситуацією, коли одні продавці товарів мають можливість продавати без податків, а інші сплачують податки. Той самий приклад з супермаркетом.
Протекціонізм — це погано. Але там принаймні кажуть: “Ми підтримуємо наших проти не наших“. А тут ми маємо ситуацію прямо протилежну. Не рівні умови гри, а підтримка іноземного імпортера. “Підтримка не наших проти своїх“. Причому “не наших” в прямому сенсі слова. Бо на чиєму боці виступає Китай у війні Росії проти України — очевидно.
Чи є в цьому хоч якась логіка – питання риторичне.
І так. Це вимога МВФ. Вимога нашого лікаря від економіки, якого корисно слухати. І рекомендації якого Україна так і не спромоглась виконати за 30 років. А потім раптом виникає питання: “А чому в Польщі краще?”. Знову риторичне питання.
Джерело
Про автора. Сергій Фурса, інвестиційний експерт, блогер.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів