Гончар прокоментував атаку на Каспійський трубопровідний консорціум, зазначивши, що це є війна.

Коли Джей Ді Венса запитали про ракетний обстріл РФ 21 серпня минулого року по заводу американської компанії Flex у Мукачево на Закарпатті, він відповів, що це йому не до вподоби, але це війна

Отже, і в цьому випадку, коли йдеться про американські компанії, які пов’язали свій бізнес з Росією, українська посол повинна була б чітко процитувати американського віцепрезидента: “…Але це війна“.

Шеврон та ЕксонМобіл добре усвідомлюють ризики КТК (Каспійського трубопровідного консорціуму, – ред.), але прибутки для акціонерів і бонуси для керівництва — понад усе.

Їм байдуже, хто є агресором, а хто захищається. Вони не бажають витрачати кошти на диверсифікацію маршрутів експорту видобутої нафти з Казахстану. Дешевше витратити кілька мільйонів доларів на лобістів, які забезпечать тиск з Білого дому на Україну.

До речі, так було і за Байдена. Згадайте ту плутанину, яку несли з Пентагону після атак на низку російських НПЗ тодішній міністр оборони Остін та його заступниця Валандер.

Ці дві американські компанії, які залежать від російської “Транснефти”, є дуже зручним інструментом впливу на Білий дім, незалежно від того, хто займає головну посаду.

Я неодноразово вказував на загрозу, яка походить від цих компаній.

Проте в цьому випадку є й позитивний момент. Селективний підхід трампонів до інтересів різних американських компаній відкриває для нас певне вікно можливостей.

Джерело

Про автора. Михайло Гончар, експерт з міжнародних енергетичних та безпекових відносин

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.