Дефіцит енергоресурсів викликає підвищення цін на енергію, що, в свою чергу, призводить до глобальної інфляції, яка спричиняє шок собівартості, що веде до світової рецесії, соціальних криз, а згодом і до політичних нестабільностей та глобальної дестабілізації. Про це зазначає Олексій Кущ, економіст та фінансовий аналітик, у своїй статті “Глобальна криза. Чому ринки у неї не вірять і що буде, коли повірять”.
У переліку країн, які можуть опинитися на межі кризи (з найбільшим дефіцитом енергії (Mtoe):
- Китай — 800;
- Японія — 350;
- Індія — 320;
- Південна Корея — 240;
- Німеччина — 190;
- Туреччина — 120;
- Італія — 115;
- Франція — 110;
- Тайвань — 105;
- Іспанія — 90;
- Таїланд — 70;
- Велика Британія — 60.
Щодо каскадної кризи, то вона може розпочатися з країн АСЕАН, які найбільше залежать від нафти з Близького Сходу. Після цього криза може поширитися на Індію та Південну Корею, Тайвань і Японію. Не виключені також кризові прояви в Китаї. Далі хвиля кризи досягне ЄС.
Кумулятивний ефект кризи вплине і на США через зменшення ліквідності на американському фондовому ринку (акції та ризиковані фінансові інструменти).
“За хвилею енергетичної кризи неминуче настане друга хвиля — продовольча. Через фактори вартості пального та мінеральних добрив енергетична криза впливає також на світовий ринок продовольства (можливе як підвищення цін, так і дефіцит певних культур, наприклад сої)”, – додав автор.
З іншими статтями можна ознайомитися за посиланням.