Княжицький висловив думку щодо причин, чому США просять утриматися від ударів по нафтовій промисловості Росії.

Внаслідок блокування Ормузької протоки світовий ринок втратив приблизно 20% загального споживання нафти

Отримання “прохання” про зменшення наших атак на нафтову інфраструктуру Росії було лише питанням часу. У міру ескалації війни проти Ірану такі сигнали ставитимуться все частіше, і варто бути готовими до того, що про російську нафту говоритимуть не лише наші “партнери” по нафтопроводу “Дружба” з Угорщини.

Схоже, що всі публічні висловлювання американських чиновників про “надзвичайно успішні переговори” з Іраном мають єдину мету — знизити ціну на нафту. Натомість заяви іранської сторони про відсутність таких переговорів переслідують протилежну мету — щоб нафта продовжувала дорожчати.

Внаслідок блокування Ормузької протоки світовий ринок втратив приблизно 20% загального споживання нафти. Заповнити цей дефіцит можна або шляхом пошуку нових джерел, або підвищивши ціни, що призведе до зменшення споживання.

Проте нинішні 100 доларів за барель не повною мірою відображають масштаб проблеми. Якщо Перська протока не буде розблокована найближчим часом, ціни на нафту безумовно зростатимуть.

Читайте також: Іран: контрольована ескалація

Варто зазначити важливий аспект. Високі ціни на нафту дійсно вигідні Росії, але лише за умови, що це не триватиме тривалий час. Якщо ціни надовго залишаться на високому рівні, це може призвести до серйозної економічної кризи у світі, а подальше падіння цін на нафту стане лише одним із її наслідків. У такому випадку російська нафта, як і будь-яка інша, вже не буде потрібна, але супутні наслідки глобальної кризи не полегшать наше життя.

Проте, як зазначають російські аналітики, існують розрахунки, які показують: кожен додатковий день війни на Близькому Сході приносить Росії близько 150 млн доларів — завдяки зростанню ціни на нафту та збільшенню обсягів її продажу в порівнянні з січнем – лютим. Це приблизно 12 млрд рублів щодня, 370 млрд на місяць або понад 1,1 трлн за квартал.

За прогнозами, які відповідають логіці Кремля, російський бюджет може отримати близько 700 млрд рублів додаткових доходів. Це дозволяє закрити майже 20% бюджетних проблем цього року. Адже дефіцит у 4 трлн рублів Мінфін може покрити за рахунок державного боргу.

Справжньою проблемою для Кремля є лише друга половина дефіциту — ще 4 трлн із загальних восьми. З них щонайменше 0,7 трлн, навіть за найобережнішими оцінками, може забезпечити саме війна з Іраном.

Частину коштів традиційно “додасть” великий бізнес — той самий, який щоразу залучають у фінансування війни, таким чином ще більше прив’язуючи до режиму. Але якщо уявити ще гірший сценарій — коли війна з Іраном триває рік, а ціни на нафту залишаються на нинішньому рівні (навіть без різкого стрибка), — Росія отримує понад 3 трлн рублів надприбутків. Це фактично знімає всі фінансові обмеження для Путіна. У такій ситуації він може розширювати агресію — атакувати Запоріжжя, Дніпро, Харків, Суми, а не обмежуватися лише просуванням “до кордонів Донбасу“.

А якщо ціна на нафту зросте до 200 доларів, а ринок СПГ також досягне рекордів — наприклад, через те, що Іран виводить з ладу газопереробні потужності Катару і блокує постачання до ЄС? Це вже не просто вигода — це стратегічний успіх, про який у Кремлі можуть лише мріяти.

З цього випливає очевидний висновок: Росія об’єктивно зацікавлена в максимальному загостренні ситуації на Близькому Сході. У тому, щоб Іран зупиняв експорт нафти й газу, руйнував видобувну та переробну інфраструктуру країн Перської затоки і робив це якомога агресивніше. Адже кожен такий удар — це додатковий ресурс для продовження війни проти України.

Щоб уникнути глобальної кризи, США з одного боку шукають шляхи для розблокування проходу танкерів через Ормузьку протоку, а з іншого — шукають додаткові джерела нафти для покриття дефіциту.

Щодо розблокування, ситуація зрозуміла. Звісно, найкраще було б вирішити це питання шляхом переговорів. Але переговори зі США в очах Ірану дискредитовані. Вони вже вели переговори, але потім, посеред переговорного процесу, прилетіли ракети і знищили все керівництво Ірану.

Військовий варіант ми спостерігаємо прямо зараз, але без наземної операції він поки не дає результатів. Якщо врахувати, що територія Ірану більша за території Німеччини, Франції та Іспанії разом узятих, складність окупації стає більш зрозумілою.

Тому найбільш ефективним способом вплинути на нафтові ціни є не лише збільшення видобутку в інших країнах, але й легалізація нафти країн, які перебувають під санкціями.

Саме тому ми спостерігаємо, як США фактично вільно пропускають іранську нафту через Ормузьку протоку в бік Китаю.

Так само американці призупиняють санкції щодо російської нафти, яка вже перебуває на морських танкерах.

Але якщо ці заходи не призведуть до зниження цін, почнуть говорити й про легалізацію іншої російської нафти — зокрема тієї, яка мала б відвантажуватися через балтійські порти, які зараз щоночі атакують українські дрони.

“Останнім часом ми отримували сигнали від деяких наших партнерів про те, щоб зменшити наші удари по нафтовому сектору РФ“, — заявив сьогодні президент Зеленський. І є лише один надійний спосіб це зробити — змусити Росію припинити війну. І зробити це, напевно, значно простіше, ніж окупувати Іран.

Джерело

Про автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат України

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.