Охотін висловив думку щодо необхідності організації пільг для ветеранів бойових дій.

Як і в "довгому 17 столітті", для Європи основною конкурентною пропозицією залишається армія

Зараз можемо обговорювати це питання, але альтернативи не знайшов. 

Аграрний сектор? Але агросектор в Європі отримує дотації та має державний захист. 

Високі технології? Можливо, згодом, коли збільшимо частку людей з інженерною освітою до 20% серед тих, хто має вищу освіту, і зможемо їх утримати. 

Континентальна здравниця? Можливо, тут ми зможемо конкурувати з Туреччиною в галузі пластичної хірургії. Деякі сфери, де ми є лідерами, я б хотів зменшити. Наприклад, зменшив би нашу частку на ринку сурогатного материнства — не найкраща сфера, де, за деякими даними, на Україну припадає 1/4 ринку, з яких 2/3 – у тіні. 

Отже. 

На фоні розмов про повоєнне майбутнє пропоную саме в цьому контексті переосмислити поняття козацтва в сучасних, ринкових умовах. 

Читайте також: Розстріл на Корсунщині: синдром Рембо крокуватиме країною?

У “довгому 17 столітті” козаки мали право на “честь” (див. М. Попович, “Філософія свободи”) — частину трофеїв. І “вольності”.

Що таке у 21-му столітті вольності? Право на низький податок. 

Наприклад, ветеран війни звільняється від податків на 5 років, учасник бойових дій — на 10 років, за певні бойові нагороди та медаль “За поранення” — довічне звільнення від податків. І відповідно ранжування податків для підприємств з певним відсотком таких ветеранів. 

Тоді ветеранські пільги вже не матимуть відтінку сумних черг пенсіонерів у соціальних службах. Фактично, вони перетворюються на привілеї — як у козацькі часи. Ідея про заміну пільг на привілеї не є моєю — вже бачила на фейсбуці.

У підсумку бачимо, що зросте конкурентоспроможність учасників війни, які вже кілька років як вибули з невидимих ігор ринку. Підприємства будуть зацікавлені наймати персонал з ветеранів, оскільки це буде вигідно. 

Зрозуміло, що податкову політику в цілому потрібно переглядати в бік спрощення. Будучи прихильником держави загального добробуту, розумію, що “шведську модель” чи іншу просто не зможемо реалізувати. 

Необхідно, щоб інвестор бачив більшу маржу, працюючи з нами, а не з умовною Польщею, де тепер можна найняти таких же українців. Ну, прямо як у “довгому 17 столітті”. 

Джерело

Про автора. Петро Охотін, політолог, боєць ЗСУ.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.