В даний час ми чуємо численні заклики від наших партнерів у ЄС та деяких українських експертів, що атаки безпілотників на балтійські порти та зупинка нафтопроводу Дружба є невдалими рішеннями, оскільки це підвищує ціни на нафтопродукти в умовах блокування Ормузької протоки
Це дійсно так. Проте така логіка є характерною для мирного часу. Багато людей в Європі досі не усвідомлюють, що вже п’ятий рік триває справжня війна. А логіка війни зовсім інша.
Громадяни ЄС живуть спокійним життям. У їхніх містах щодня не відбуваються ракетні обстріли та атаки дронів, і це не їхні матері щоденно оплакують своїх дітей, які гинуть на фронті. Тому деяким у Європі здається, що війна відбувається десь далеко й не впливає на якість їхнього життя. Але це не так.
Отже, нас закликають до того, щоб ми дозволили Росії заробляти більше для продовження війни, аби на автозаправках у країнах ЄС ціни на пальне стали на кілька відсотків нижчими. Проте додаткове фінансування зброї через збільшення експорту нафти вбиватиме не громадян ЄС, а українців.
Блокування експортних нафтових шляхів для Росії — це єдиний шанс позбавити її можливості вести війну й забезпечити стабільний мир у Європі. Я впевнений, що порятунок тисяч життів українців є набагато важливішим, ніж збереження комфортної зони для європейських бюргерів.
Саме недалекоглядна логіка з накачування Європою, включаючи українську державу, російського військового бюджету протягом десятиліть заради економічних показників призвела до найбільшої війни в Європі після Другої Світової війни. Вже настав час усвідомити, що якщо Україна та ЄС остаточно не перейдуть на військові рейки й не будуть боятися завдати шкоди російському енергетичному експорту, то війна з її численними жертвами лише посилюватиметься. Фейкові санкції з “тіньовим” танкерним флотом російських безумців точно не зупинять цю ситуацію.
Надихає те, що удари по Приморську та Усть-Лузі — це саме ті заходи, які потрібні Росії для зупинки її військової машини. На мою думку, підрозділи ЗСУ та СБУ повинні лише посилювати атаки на фінансові джерела війни, навіть попри думки тих, хто розмірковує про мир у тихих брюссельських кав’ярнях за поїданням ароматних круасанів. Інших варіантів виживання, окрім знищення енергетичної та військової інфраструктури Росії, у нас та в Європи немає.
Джерело
Про автора. Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру Разумкова
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.