Ультиматуми Орбана та Фіцо Україні порушують статті 276 та 472 Угоди про асоціацію Україна — ЄС та інші пакети міжнародних угод
Як Кремль залучив уряди Угорщини та Словаччини у свою активну кампанію проти України, утримуючи їх на чекістському гачку.
Лише факти. Що наразі є найважливішим для Путіна у його агресивних намірах? Знищення української енергетичної системи, зокрема, шляхом блокування імпорту електроенергії до України та недопущення надання їй допомоги ЄС у вигляді кредиту на 90 млрд євро.
Які ультиматуми висувають Орбан та Фіцо нашій країні?
- Перекриємо постачання електроенергії, газу та нафтопродуктів до України.
- Заблокуємо кредит Україні (ультиматум Орбана).
Отже, московські маріонетки на 100% реалізують те, чого бажають кремлівські упирі. Чи є ще хтось, хто вірить у випадковість?
Умова відновлення транзиту нафти — це лише маскування їх агентурної діяльності в рамках активної операції РФ.
Ці двоє російських агентів впливу добре усвідомлюють, що причиною зупинки транзиту російської нафти стала атака дронів на ЛВСД Броди 27 січня. Росія саме для цього це й зробила, щоб активізувати свою словацько-угорську агентуру, надавши їм привід для розгортання антиукраїнських акцій.
Також Будапешт і Братислава чітко усвідомлюють, що Україна перебуває у широкомасштабній війні, розв’язаній РФ, і що їх ультиматуми Україні порушують статті 276 та 472 Угоди про асоціацію Україна — ЄС та інші пакети міжнародних угод.
Водночас уряди Словаччини та Угорщини добре розуміють можливість диверсифікації постачань нафтопроводом Адрія через хорватський термінал у м. Омішаль. Усі сусідні країни вже давно оцінили військові ризики й усунули залежність від російської нафти.
Крім того, Орбану та Фіцо відомо, що внаслідок російського повітряного терору цивільної інфраструктури сотні тисяч українців живуть без опалення та електроенергії в морозну погоду, а на транзит нафти витрачається критично необхідна електроенергія.
За цих умов незаконні погрози перекрити постачання енергоресурсів означають лише одне — свідомо стати співучасниками російського терору проти українського народу.
При цьому, прагнення Братислави та Будапешта за будь-яку ціну виконати завдання російського фюрера йде врозріз з інтересами бізнесу власних країн, адже український ринок є преміальним у частині постачання енергоносіїв.
Власне, це не Орбан і Фіцо ставлять ультиматум Україні, а Путін через них, адже ці особи деградували до рівня білоруського “Григорича.”
Ставка українського уряду на те, що з Фіцо та Орбаном можна домовитися про євроінтеграцію чи хоча б нейтралітет у рішеннях ЄС щодо допомоги завдяки транзиту російської нафти, виявилася хибною. Вони за командою московського резидента підло вдарили Україні в спину у найскладніший момент її історії. Приймати їх нафтовий ультиматум безглуздо, оскільки уряди зазначених країн не є суб’єктними й завжди знайдуть нові пояснення своїм проросійським діям.
Україна здатна значною мірою замістити постачання дизпального, електроенергії та газу з інших напрямків. У разі офіційного рішення Братислави та Будапешта щодо незаконних санкцій, Україна повинна звернутися до Брюсселя щодо їх оскарження та до міжнародних судових органів для компенсації зазнаних втрат. Співучасть в агресивних планах фашистської Росії не повинна залишатися безкарною. Нехай сплачують мільярди за завдані збитки.
Джерело
Про автора. Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру Разумкова
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.