Минулої весни для забезпечення доступу техніки до будівництва 30 вітрових установок на закарпатській полонині Руна було вирубано 10 гектарів букового пралісу в Карпатах. На цій території вже зведено 10 фундаментів під вітряки. У лютому Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства надало позитивний висновок щодо оцінки впливу на довкілля для проєкту ТОВ “Вітряний парк Турянський”. При цьому міністерство проігнорувало понад п’ять тисяч офіційних звернень громадян, рішення двох комітетів Верховної Ради та запити 17 народних депутатів, зазначив фахівець з охорони екосистем ГО “Екодія” Богдан Кученко у статті “Вітряки в Карпатах: що насправді відбувається в горах?”.
Експерт підкреслює, що Україні необхідні генеруючі потужності, і вітрова енергетика здатна зменшити викиди парникових газів та знизити залежність від викопного пального. Проте автор статті зазначає, що проблема полягає не в самому будівництві, а в місці та способі його реалізації.
Кученко вказує, що ще до завершення процедури оцінки впливу на довкілля почалося будівництво під’їзних шляхів та фундаментів. Без остаточного висновку ОВД розпочалося зведення десяти фундаментів для вітряків.
Експерт підкреслює, що відповідно до законодавства має дотримуватися така послідовність: спочатку проводиться комплексне дослідження та громадське обговорення, а лише потім ухвалюється рішення. Він додає, що в іншому випадку процедура ОВД втрачає свою значимість як запобіжний інструмент.
Автор статті зазначає, що полонина Руна, де планується встановлення 30 вітряків, розташована на висотах 1100-1480 метрів над рівнем моря в зоні субальпійського високогір’я Карпат. Кученко звертає увагу на те, що це надзвичайно рідкісний тип ландшафту, який займає менше 0,3% території України.
Міжнародна організація Energy Community, згідно з результатами аналізу Spatial input layers for Renewables Acceleration Areas development, не рекомендує розміщувати вітрові електростанції на високогірних територіях. Водночас у компанії радять бізнесу віддавати перевагу антропогенно трансформованим землям для будівництва.
Фахівець з охорони екосистем підкреслює, що представники ТОВ “Вітряні парки України” планують не лише встановити вітряки на полонині Руна, але й реалізувати подібні проєкти на інших високогірних хребтах: полонині Красна та Апецька, горах Гостра та Лютянська Голиця, Вододільному хребті та на Свидовці. Він акцентує, що йдеться про потенційно масштабовану модель освоєння високогір’я.
Експерт зазначив, що вищезгадані території Закарпаття мають високий рівень біорізноманіття.
“Частину з них вже включено або запропоновано до Смарагдової мережі й оточено об’єктами природно-заповідного фонду та пралісами”, — додає він.
Кученко вказує, що природоохоронці стурбовані з двох причин:
- реалізація частин проєкту до завершення процедури оцінки впливу на довкілля, що підриває саму логіку цієї процедури як запобіжного інструменту;
- створення прецеденту будівництва промислових об’єктів у субальпійському високогір’ї. Це будівництво потенційно може бути розширене на інші хребти Карпат.
У зв’язку із забудовою високогір’я Карпат вітряками активісти протягом останнього місяця подали одразу чотири петиції до президента України, в яких закликали вжити термінових заходів для збереження природи та культурної спадщини Карпат.
Активісти запропонували на законодавчому рівні обмежити масштабне будівництво й розміщення інженерної інфраструктури у високогір’ї, врегулювати умови сталого розвитку Карпат, посилити охорону природних територій, створити та розширити природоохоронні території у високогір’ї Карпат. Однак експерт зазначає, що всі петиції були відхилені (нібито через невідповідність установленим вимогам). Авторам порадили звернутися з цим питанням до уряду.
Після місяця ігнорування п’яту петицію з вимогою термінових дій для збереження природи Карпат 20 березня нарешті опублікували на сайті президента. Щоб підтримати збереження Карпат, петицію можна підписати за посиланням.
“Без чітких правил просторового планування та неухильного дотримання екологічного законодавства навіть “зелена” генерація може створювати довгострокові природоохоронні ризики. Саме тому питання полягає не лише у створенні нових енергетичних потужностей, а й у визначенні територій, де їх будівництво є екологічно допустимим”, — наголошує Кученко.
Як державні механізми дозволяють обходити екологічні процедури, читайте у статті Георгія Могильного “Корупційна схема ДІАМ. На чиєму боці держава, коли вершини Карпат забудовують вітряками?”.