Чорногорія – це держава, яка перейшла на євро до свого вступу в Європейський Союз, що викликало критику з боку Європейської комісії та Європейського центрального банку, тому цей шлях не є прикладом для України.
Окрім можливості запровадження євро природним шляхом після вступу до ЄС, існує також екстремальний варіант. Так, Чорногорія впровадила євро, залишаючись кандидатом на вступ до ЄС.
Цей крок називається односторонньою євроізацією. У такій ситуації країна не має власної монетарної політики і, водночас, не має права голосу під час ухвалення рішень Європейським центральним банком (ЄЦБ), а також не отримує свою частку доходів від емісії євро, зазначив Володимир Лепушинський.
“Це може бути оптимальним рішенням для Чорногорії, яка не мала власної валюти і до цього (використовувався югославський динар, а згодом – німецька марка). Проте Європейська комісія та ЄЦБ неодноразово висловлювали своє незадоволення одностороннім використанням євро в Чорногорії. І це явно не той шлях, яким повинна йти Україна”, – підсумував він.
Він пояснив, що перехід на євро означає, що країна втрачає інструменти монетарної політики для реагування на економічні шоки. Це, зокрема, є одним із аргументів, чому найбільші економіки країн Центральної та Східної Європи, незважаючи на тривале перебування в ЄС, досі не впровадили євро.
“Теоретично в межах ЄС економічні цикли мають бути синхронізовані, а шоки повинні впливати на країни більш-менш однаково. Проте на практиці це не завжди так. Хоча інтеграція країн Центральної та Східної Європи в європейські ланцюги постачання сприяла синхронізації їхніх економічних циклів із єврозоною, спільні шоки зазвичай менше впливають на ВВП та інфляцію цих країн”, – пояснив Володимир Лепушинський.
Він додав, що для України цей баланс наразі ще більше зміщений у бік ризиків. Українська економіка постійно зазнає специфічних воєнних шоків, пов’язаних, зокрема, з обстрілами, енергодефіцитами та суттєвими змінами врожаїв.