Продавці нафти з Росії та Ірану розпочали цінову конкуренцію, пропонуючи знижки для обмеженої категорії китайських споживачів. Про це повідомляє Bloomberg, посилаючись на аналітиків та дані Kpler.
Основною метою є китайські нафтопереробні заводи, відомі як “чайники”, які закуповують ресурси, від яких відмовляються інші покупці. На їх частку припадає чверть потужностей країни. Вони також залежать від імпортних квот, встановлених урядом КНР. При цьому державні китайські НПЗ зазвичай уникали іранської нафти, а останнім часом почали уникати й російської.
На даний момент Іран зазнає збитків, оскільки постачання російської нафти до китайських портів у лютому (за перші 18 днів) зросли до 2,09 млн барелів на добу. Це приблизно на 20% більше, ніж у січні, і на 50% більше, ніж у грудні.
Водночас Іран експортував до Китаю близько 1,2 млн барелів, що приблизно на 12% менше, ніж за аналогічний період минулого року. У морі перебуває майже 48 млн барелів іранської нафти, в порівнянні з близько 33 млн на початку лютого.
Крім цінового аспекту, російська нафта також має “відносно нижчий рівень ризику” для китайських споживачів у порівнянні з іранською, завдяки оптимізму щодо можливого припинення вогню в Україні, зазначила Лін Є, віцепрезидентка з ринків нафти консалтингової компанії Rystad Energy.
Раніше західні ЗМІ повідомляли, що одним з найпотужніших інструментів диктатора Владіміра Путіна сьогодні є нафтові танкери російського “тіньового флоту”, які щомісяця, незважаючи на західні санкції, проходять через протоку Ла-Манш. Десятки цих суден транспортують нафту на сотні мільйонів доларів.