Шапран: Економіка Російської Федерації та її фінансова структура не зруйнуються самостійно.

Російська влада вживає значних зусиль, щоб формально не визнавати вже існуючі процеси у своїй економіці

Статистична маніпуляція, прикрашена офіційними заявами диктатора, має подвійне призначення – підтримати настрої в російському суспільстві та створити ілюзію, що російська економіка не може бути предметом переговорів з Україною, Європою та США.

Тим часом кризові явища стають все важче приховувати за завісою офіційної статистики. Я вже не згадую про специфічний вплив військової економіки РФ на економіку цивільного сектору, споживання та державні фінанси.

1. Якщо 10% ВВП РФ щорічно просто згорає в полум’ї війни без жодної вигоди для власних економічних агентів, а лідер говорить про зростання ВВП лише на 1%, і це з викривленими показниками інфляції, то це має викликати занепокоєння у бізнесу та населення РФ, а також привертати увагу їхніх супротивників.
2. Якщо владна економічна вертикаль 4 роки співає дві пісні: “санкції лише роблять нас сильнішими” і “все за планом“, а насправді вже другий рік поспіль підвищує податки, а потім обмежує соцмережі й навіть Telegram, щоб люди не могли обмінюватися фото платіжок за послуги ЖКГ та цінників у магазинах, то це вже є кризою.
3. Якщо влада “економить на війні“, але дефіцит бюджету РФ переглядається 3-4 рази і в підсумку стає в 5 разів більшим за запланований, і все ж РФ витрачає 50% доходів на війну та окупацію частини сусідньої країни, то навіть місцевим елітам стає зрозуміло, що РФ не витримує цю війну.

Міг би продовжувати, але висновок буде один: російська економіка під управлінням путінських чиновників не витримує цю війну.

Вважаю, що про це вже давно знають у США, і точно усвідомили в Європі. Заяви канцлера Німеччини Мерца на Мюнхенській конференції про завершення війни Путіним після вичерпання ресурсів вказують на один з можливих сценаріїв завершення конфлікту.

Читайте також: Росія. Епоха зубожіння

Проте, я не вірю, що росіяни настільки наївні, щоб допустити виснаження свого економічного потенціалу до нуля. Основна проблема полягає в тому, що наразі виникла ситуація, в якій Путін відчуває себе господарем переговорів. Світові лідери вибудували переговорний трек з РФ так, що у Путіна складається враження, що тільки він визначає момент, коли завершить війну.

Така ситуація призводить до того, що він може опинитися на краю економічної прірви і продовжувати проливати кров в Україні, сподіваючись, що зможе вийти з війни за мить до економічного колапсу РФ.

Вважаю, якщо (А) припинити вмовляти диктатора завершити війну і встановити йому чіткий дедлайн, після якого переговорів не буде, а будуть ракети та дрони з дальністю 5000 км, (В) почати на переговорах “продавати” путінцям їхню ж економіку, то ситуація швидко зміниться.

У реалізації описаного сценарію є дві проблеми:

1. США та Європа мають бути єдині на мирних переговорах, чого наразі не спостерігається. Основною причиною цього, на мою думку, є торговельні суперечності між США і ЄС, які за останні місяці лише загострилися.
2. Переговорники повинні самі повірити та усвідомити, що економіка РФ (незважаючи на нейтральну макростатистику) вже перебуває в піку економічної кризи, яка є досить небезпечною для цілісності РФ.

Якщо перший пункт з часом зникне, торгові відносини між США та ЄС не можуть залишатися вічно крижаними. Проте з другим пунктом дійсно існують проблеми.

Я щодня відчуваю, що путінська система пропаганди “забила баки” навіть нашим громадянам, які страждають від обстрілів і ненавидять РФ. Юристи, інженери, журналісти, навіть іноді військові у відповідь на негативну інформацію про економіку РФ починають з “знанням” справи говорити “РФ вдалося перевести економіку на воєнні рейки“, “що, знову РФ розвалюється? Вже 4 роки не може розвалитися“, “зніміть рожеві окуляри, РФ сама не розвалиться” і ще багато іншого чую від людей, які мають право на власну думку, але не мають досвіду глибокої економічної експертизи.

Єдине, з чим я згоден – економіка РФ і її фінансова система самі по собі не розваляться. Україна пройшла важкий і кривавий шлях, перш ніж загнала РФ в глухий економічний кут. І економічна криза в РФ – це певною мірою досягнення України. Але самі ми навряд чи зможемо знищити агресора до нуля.

Консолідація зусиль партнерів: США (санкції та торговий тиск), Європа (санкції) і Україна (силові удари вглиб РФ) в грудні 2025 – січні 2026 дала просто феноменальні результати, які вже відобразилися в російській (навіть брехливій) статистиці за січень. Здатність України та партнерів підтримувати стан економічної кризи в РФ більше ніж на 3-6 місяців визначатиме умови майбутнього миру.

За моїми спостереженнями, у 2022-2024 роках РФ оговтувалася від нових санкцій Заходу і Японії за 1-3 місяці, і далі продовжувала свою чорну справу. У 2025 році разом з появою силових варіантів ситуація змінилася. Удари по НПЗ, серійне затримання “російських” танкерів, торговий тиск з боку США на Індію і навіть частково на Європу переломили ситуацію, але проблеми все ще існують.

Які? Вони не є темою цього допису, але наведу лише один приклад. 10 лютого у російського підсанкційного банку ВТБ випадково з’явився ще один акціонер з пакетом акцій на понад 5%. Банк пов’язаний з фінансуванням виробництва шахедів і давно під санкціями, тож і його акціонер (фізична особа громадянин РФ) має потрапити під санкції України та країн G-7. Спробуйте провести експеримент і виміряти час, коли ця особа потрапить у санкційні списки. Вона мала б потрапити вже сьогодні, але думаю, це буде не швидко.

Таких прикладів сотні. Тож системі санкційного тиску в плані оперативності, якості та адміністрування є куди вдосконалюватися. Для того, щоб позитивні прогнози щодо розвалу РФ здійснилися, потрібно швидше вдосконалюватися та блокувати кожен крок ворога, поки що маємо лише частковий успіх у цьому напрямку.

Джерело

Про автора. Віталій Шапран, фінансовий експерт, член виконавчого комітету Української спілки фінансових аналітиків

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.