Стареправо про Якимову як приклад незвичних смаків Міністерства закордонних справ.

Пляжна безтурботність білосніжного піску, абсолютна легкість, атмосфера величного латиноамериканського карнавалу. Кокосові пальми, кава з ромом і сигари. Згодьтеся, це – справжня насолода. І це – Домініканська Республіка. Не випадкове місце для відкриття… почесного консульства України

І почесному консулу, очевидно, не доведеться довго звикати до формату “все включено”. Міністерство закордонних справ України обрало Вікторію Якимову, яка вже адаптувалася у Домініканській Республіці. У такій важливій ролі вона має, без перебільшення, конкурентну перевагу. Адже не щодня зустрічається кандидатка з таким відточеним відчуттям культури та рідкісним умінням створювати для співрозмовника відчуття винятковості.

Приємні аспекти статусу

У мережі точилися суперечки щодо статусу та значущості почесного консула в порівнянні зі штатним послом. Тож я детально ознайомилася з положеннями, наказами Міністерства закордонних справ і з’ясувала, що почесний консул – це далеко не останній дипломатичний представник своєї країни.

Почесний консул – це не лише про кабінети та протоколи, а й про зв’язки, вплив і вміння бути доречним у потрібному середовищі. Формально – представлення інтересів держави, розвиток економічних і культурних відносин, підтримка громадян. Неформально – мистецтво комунікації, де важливо, що ти говориш і як виглядаєш.

Почесний консул не отримує зарплати за свою діяльність. Проте його статус передбачає ряд привілеїв. Наприклад, держава надає допомогу з приміщенням для роботи, яке позначається гербом і прапором та перебуває під захистом. Також існують фінансові пільги: консульство звільнене від більшості податків і зборів, може безмитно ввозити необхідні речі для роботи, а сам консул не сплачує податки з доходів, отриманих за виконання своїх функцій. Водночас, щоб стати почесним консулом, не обов’язково мати дипломатичну освіту чи досвід роботи в цій сфері.

Передбачені й особисті гарантії. Повної недоторканності немає, але держава повинна забезпечити захист і коректне ставлення. У разі кримінальних справ процедури мають проходити швидко і з дотриманням поваги до статусу.

Отже, роль почесного консула зводиться до налагодження зв’язків і представлення інтересів держави – тобто до комунікації та лобіювання.

Згідно з положенням, такі особи “займають помітне становище в суспільстві держави перебування і мають необхідні особисті якості, бездоганну репутацію, добре знають особливості державного, політичного та суспільного устрою держави перебування, мають вагомий суспільний статус та сталі контакти з представниками урядових, ділових та громадських кіл держави перебування, орієнтуються в законодавстві“.

І тут вибір на користь Вікторії Якимової виглядає… логічним. У широкому сенсі цього слова. Вона вже інтегрована в місцевий контекст, володіє тим самим рідкісним талантом створювати атмосферу винятковості і, судячи з публічних проявів, добре усвідомлює цінність враження як інструменту впливу. У світі, де рішення часто приймаються не за столом переговорів, а десь між келихом і компліментом, це може вважатися навіть перевагою.

Пані консул, очевидно, почувається впевнено: широкий інструментарій комунікації, гнучкість у переговорах і тонке розуміння людських очікувань здаються її природним середовищем. І тут, зрештою, вибір на користь пані Якимової додає інтриги: в чому її особисті якості та вміння?

Репутація і пам’ять інтернету

Поки я писала цей текст, мені вдалося ознайомитися з її сторінкою у Фейсбуці. Але згодом, на жаль, вона обмежила доступ до свого профілю. Проте інтернет все пам’ятає. І деякі яскраві моменти дипломатичних здібностей пані Якимової зовсім не приховані. Почесна консулка, здається, добре розуміє розширення інвестиційного партнерства. Ще у березні 2023 року вона закликала Домініканську Республіку спростити імміграційні процедури для іноземного бізнесу, зокрема українського.

“Сьогодні хочу навести приклад фабрики, яка розробляється за ініціативи мого друга з України. Домініканська Республіка раніше не мала такого виробництва, а зараз має, тому що прийшла людина з досвідом та знаннями в такому бізнесі… Це не просто мільйони директорських інвестицій — це внутрішній продукт, який може підтримати сільське господарство, це продукт, який ми можемо експортувати“, – додала вона у дописі.

І до самого допису прикріплені світлини пані Якимової у всій красі – для підсилення ефекту (чи у когось, можливо, й афекту). Архів фотографій вже чинної почесної пані-консула містить чимало екстравагантних чи, будемо відверті, еротичних зображень. Наразі це можна сприймати як елемент дипломатичної розкутості та готовності до всеосяжної комунікації. Тому пані Якимова вирішила залишити таке фотопортфоліо у соцмережах.

Проте фото, відео, дописи, заяви, діяльність – усе це раптом починає виглядати не як приватне життя, а як елементи публічного портфоліо. І тоді “бездоганна репутація”, прописана в положеннях, перетворюється з формальності на досить вимогливий критерій.

Зрештою українці почали сумніватися у професійності пані Якимової в ролі почесного консула. На це вона знайшла відповідь: “Подаючи свою кандидатуру на посаду Почесного Консула, я не намагалася приховати своє попереднє життя, пов’язане з моделінгом. Сучасна самодостатня жінка має право реалізовувати себе в обраній професії, а також змінювати напрямок розвитку та зростати… мої справи та дії є і будуть найкращим підтвердженням того, що Україна та Домініканська Республіка важливі одна для одної“.

Отже, бездоганна репутація таки викликає питання. За місяць до початку повномасштабної війни Вікторія Якимова у соцмережах опублікувала фото у російському кокошнику. Судячи з публічного осуду, ці фото особливо вдарили по її “бездоганній репутації”, тож вона вирішила їх видалити. Але, як відомо, скріни в Інтернеті не зникають.

А під час російського вторгнення – у березні 2022 року вона дописувала у певну групу у Фейсбуці під назвою “Русская Община Доминиканы – Russian Community of Dominican republic”, де опублікувала оголошення про роботу від продуктової компанії, яка шукала IT-фахівців. Але тут пані Якимова проявила певну патріотичну позицію: “Люди з будь-якими паспортами, включно з російськими… Якщо ви підтримуєте війну, якщо для вас “не все так однозначно” чи Путін для вас – великий стратег, прохання – не писати“, – підкреслила Якимова.

А вже у березні 2023 року майбутня українська почесна консулка розмірковувала про недоліки закриття офісу Google у Росії.

Екзотичні смаки на кадри

У Міністерства закордонних справ на деякі кадри у сфері дипломатії – доволі специфічні смаки. Тут досвід у класичному сенсі поступається місцем іншим якостям – професійним, комунікаційним, соціальним чи навіть моральним. Бо іноді складається враження, що критерій “бездоганної репутації” поступово втрачає свою значущість. Згадаймо ж призначення Олесі Ілащук на посаду пані-посла України в Болгарії, яка не має досвіду роботи ані на дипломатичній, ані на державній посадах. Зате має досвід у сексології. До того ж її сина затримали за підозрою у вбивстві у Відні. Хоча вона б не воліла про це згадувати і пов’язувати з її постаттю, але ніде правді дітись.

А ще пані-посол в Омані – Ольга Селих. Вона принаймні пройшла короткий дипломатичний курс за кілька місяців до призначення. Але, мабуть, таки пропустила лекції з дипломатичного дрескоду. Бо її вбрання на офіційній зустрічі з представниками Саудівської Аравії та Оману обурило всю мережу.

Навіщо Україні Домінікани

Зізнаюся: я з іронією сприйняла відкриття почесного консульства в Домініканській Республіці. А потім почала досліджувати: цей регіон в Карибському басейні – насправді вигідний для України.

З економічної точки зору, тут зручно реєструвати компанії, отримувати другий паспорт через інвестиції та економити на податках. Українські компанії також постачають різноманітні товари до Домінікани – метали, целюлозу, мінеральне паливо, фармацевтичні препарати, пластик тощо.

Експорт українських товарів до Домініканської Республіки оцінювався приблизно в 56 мільйонів доларів США, що свідчить про наявність торгівлі між країнами – за даними на 2024 рік.

Це не виняткові обсяги на фоні світової торгівлі, але, зрештою, певна вигода існує.

Міністерству закордонних справ, безперечно, видніше, яку саме роль має виконувати почесний консул у Домініканській Республіці. Тим більше, що цей формат дипломатії не вимагає значних витрат – ні фінансових, ні професійних.

А з огляду на специфіку регіону, Домінікани можуть виявитися надзвичайно гостинними – особливо для тих, хто раптом відчув надмірну увагу з боку антикорупційних органів. І тут вже цікаво: чиї саме інтереси доведеться пані Якимовій захищати.

Але головне. Чи підніметься чи впаде українська репутація в руках почесної консулки у Домінікані?

Спеціально для Еспресо

Про авторку. Наталя Стареправо, журналістка Еспресо

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.