Тарифи на розподіл газу в Україні є нижчими, ніж у Європі, проте підвищення цін є неминучим.

Наявність броні від мобілізації допомагає утримувати працівників у галузі, але після завершення воєнного стану люди почнуть звільнятися. 

Тарифи на розподіл газу для домашніх споживачів в Україні, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), і які набирають чинності з 1 квітня 2026 року, суттєво відрізняються від цін у країнах Європи. Про це зазначає Сергій Макогон, колишній керівник ТОВ «Оператор ГТС України», у статті “Відкладений рахунок. Що приховує заморожений тариф на розподіл газу”. 

Зокрема, тарифи Харківської міської філії «Газорозподільних мереж України» (ГРМ) становлять 0,43 грн/м³, що дорівнює приблизно 10 дол. за тисячу кубометрів. Дніпровська філія має тариф 0,90 грн/м³, або 21 дол. Київська обласна філія — 1,49 грн/м³, що відповідає 34 дол. Максимальний тариф по системі становить 1,99 грн/м³, або близько 45 дол. Окремо виділяється АТ «Київгаз», що обслуговує місто Київ, з тарифом 0,32 грн/м³, або 7 дол. за тисячу кубометрів.

Для порівняння, тарифи облгазів у країнах Центральної та Східної Європи: Польща — близько 415 дол. за тисячу кубометрів, Словаччина — 343, Греція — 252, Болгарія — 215, Румунія — 185 дол. Тарифи в Данії та Німеччині коливаються в межах 160–350 дол. залежно від типу мережі та категорії споживача.

“Таким чином, українські тарифи на розподіл газу для населення в рази, а в деяких випадках і в десятки разів нижчі за молдовські, польські чи словацькі. Чи свідчить це про те, що українські оператори розподілу є надзвичайно ефективними та володіють унікальними знаннями, як обслуговувати мережу в десятки разів дешевше, ніж подібні компанії в Європі? Ні, просто наші тарифи штучно заморожені на рівні, який не відповідає реальній вартості підтримки мереж”, – зазначає автор. 

Офіційна структура тарифів, затверджена НКРЕКП, дозволяє детально проаналізувати, з чого складається кожна гривня тарифу.

Загалом по 21 філії ситуація однорідна:

• 51–76% — витрати на оплату праці з ЄСВ;
• 10–29% — газ на технологічні втрати;
• 2,2–4,6% — матеріали та ремонти;
• 0,1–2,3% — капітальні інвестиції.

В середньому в тарифах операторів ГРМ витрати на оплату праці та ВТВ складають від 76,2 до 88,8%, тоді як витрати на ремонти та капітальні інвестиції — лише від 2,8 до 7,2%. Про які відновлення та розвиток мереж може йти мова?

Витрати на оплату праці та соціальні внески у молдовських операторів становлять 60–67% регульованого доходу, що є порівнянним з Україною. Проте вони працюють в зовсім інших умовах. Капітальні інвестиції молдовських операторів складають від 5,1% від тарифу, що значно більше, ніж 0,1–2,3% тарифної виручки в Україні.

“Структура тарифу демонструє, що оплата праці разом із єдиним соціальним внеском є найбільшою складовою тарифу. І саме вона насамперед «страждає» від мораторію. Українські газівники, працюючи цілодобово в умовах постійних загроз і ліквідуючи наслідки ракетних і дронових атак, не можуть розраховувати на ринкові зарплати, незважаючи на те, що загалом номінальна заробітна плата в Україні лише у 2024 році зросла на понад 20%. Наразі людей утримує наявність броні від мобілізації, але після завершення дії воєнного стану зварювальники, слюсарі, водії облгазів шукатимуть роботу там, де пропонують ринкові зарплати”, – пояснює автор. 

З іншими статтями Сергія Макогон можна ознайомитися за посиланням.