Тінь Дональда Трампа та аромат добрив: чому Литва опинилася на порозі політичної кризи. Роз’яснюємо.

В Литві зростає внутрішньополітична напруга: частина політичного істеблішменту починає обговорювати "конструктивну співпрацю" з Росією та Білоруссю, тоді як президент займає рішучу проукраїнську та антиросійську позицію

Ситуацію ускладнює новий курс США під керівництвом Дональда Трампа, який прагне налагодити діалог із Мінськом і Москвою, тиснучи на Вільнюс. Експерти попереджають, що це може призвести до серйозної політичної кризи, наслідки якої можуть торкнутися не лише Литви, а й всієї східноєвропейської безпеки, включаючи Україну. Проте наразі ситуація залишається на рівні внутрішніх політичних дискусій.

Більше про це розповість Еспресо.

Що сталося: витоки політичної турбулентності

президент Гітанас Наусєда, фото: соцмережі

Протягом кількох тижнів Литва опинилася на межі політичної кризи. Причиною цього стало активне просування ідеї “конструктивної співпраці” з Росією та Білоруссю всередині правлячої коаліції. Мова йде не лише про економічні чи технічні зв’язки, а вже звучать пропозиції, які все частіше розглядаються як можливий політичний поворот, що суперечить попередній жорсткій позиції Вільнюса після 2020 року, особливо після 2022 (протести в Білорусі, підтримка білоруської опозиції та України, санкції через повномасштабну війну тощо).

Як зазначає литовський політичний аналітик Вітаутас Бруверіс у коментарі Європейській правді, прихильники такого підходу завжди були в коаліції, але раніше не мали можливості відкрито просувати свою позицію.

Однак ситуація змінилася після активізації ініціатив адміністрації Трампа.

Президент Литви Гітанас Наусєда залишається рішучим: діалог із Лукашенком можливий лише після реальних поступок з боку Мінська. Він скептично ставиться до спроб США “відірвати” Білорусь від Росії, вважаючи залежність Лукашенка від Путіна занадто глибокою. Уряд, навпаки, демонструє певну готовність до компромісів, особливо в економічних і прикордонних питаннях.

Роль Трампа та його адміністрації

Ще з початку 2025 року адміністрація Дональда Трампа почала активно шукати канали зв’язку з Олександром Лукашенком, розглядаючи Білорусь як потенційний “мостик” до Володимира Путіна для пришвидшення завершення війни в Україні. Влітку та восени минулого року розпочалися прямі переговори: Трамп телефонував Лукашенку в серпні, американські емісари відвідували Мінськ, а в обмін на поступове звільнення політичних в’язнів (групами по 14, 52, 123 та більше осіб) Вашингтон почав пом’якшувати санкції. Ключовим кроком стало часткове зняття обмежень щодо білоруської авіакомпанії Belavia, а у грудні 2025 року – санкцій з білоруських калійних добрив (“Білоруськалій” та пов’язаних компаній).

“Білоруськалій”, фото: LRT

Цікаво, що США імпортують близько 88% свого поташу (калійних добрив) з Канади, а близько 8% з РФ. До санкцій імпорт калійних добрив США з Білорусі становив приблизно 5% від загального обсягу.

Таким чином, адміністрація Трампа почала активно тиснути і на Литву через своїх спеціальних емісарів, і неофіційно мова йде саме про питання транзиту білоруських добрив, які є стратегічним інтересом для Вашингтона та можливістю бізнесу для родини Трампа. Дехто вважає, що його зять Джаред Кушнер зацікавлений у розвитку цього бізнесу.

У березні посланець Трампа Джона Коул повідомив про “значний прогрес” у примиренні Білорусі з Литвою після зустрічей із литовським керівництвом і Лукашенком. Результатом стали звільнення 250 політичних в’язнів і часткове зняття американських санкцій.

Це вписується в ширшу стратегію Трампа: завершити російсько-українську війну якомога швидше, нібито використовуючи Лукашенка як посередника (через його близькість до Путіна) і нормалізуючи відносини з Мінськом. Трамп запрошував Лукашенка до “Ради миру”, проводив переговори через Мінськ і тиснув на європейських союзників, щоб ті послабили жорстку позицію. Для Литви це створює дилему: як лояльний член НАТО і ЄС вона опинилася між американським тиском і власними принципами безпеки.

Що кажуть литовські політики

фото: lrt.lt

Президент і частина зовнішньополітичного істеблішменту (включно з МЗС) вважають будь-які поступки небезпечними, оскільки вони можуть послабити стримування Росії та підірвати солідарність із Україною.

“Ми поки що не бачимо жодної доброї волі з білоруської сторони, і я б сказав, що можливості для діалогу виникають, коли інша сторона демонструє добру волю сприяти – наскільки це можливо – сусідським відносинам. Якщо протягом певного періоду часу ми побачимо, що ситуація стабільна і що білоруський режим не становить жодних прямих загроз для Литви – контакти, діалог на певному рівні можливі”, – обережно пояснив литовський лідер.

Один із лобістів України в Європарламенті, євродепутат Петрас Ауштрявічюс попереджає, що Литву “стискають” між економічним тиском США та європейською політикою санкцій.

Він зазначає, що пропозиції щодо відновлення транзитних маршрутів добрив можуть підірвати санкції та фінансово зміцнити режим Лукашенка. Ауштрявічюс стверджує, що Європа повинна взяти на себе більшу відповідальність за власну безпеку на фоні зростання геополітичних розколів між Трампом та Європою.

Натомість інші голоси в коаліції вважають, що діалог може стати можливістю вирішити практичні проблеми (кордон, економіка, гібридні загрози).

“Нам потрібно говорити не лише про добрива. Якщо ми побачимо зміни у великій міжнародній політиці, нам потрібно спробувати випередити потяг. Це означає обговорення з білорусами всіх наших питань, усього важливого для нас – від перенесення навчань “Захід” подалі від наших кордонів до експропрійованих підприємств та в’язнів. Тоді, коли прийде час, ми зможемо сказати: дивіться, ось весь спектр наших інтересів”, – анонімно зазначив один з литовських політиків національному суспільному мовнику Литви LRT.

Проте навіть прихильники послаблення санкцій визнають: повна нормалізація малоймовірна через глибоку інтеграцію Білорусі з Росією, що створює прямі ризики для безпеки Литви.

Що кажуть експерти і чи може криза розвинутися

фото: gettyimages

Наразі криза залишається на рівні публічних заяв і внутрішніх дискусій, але ризик політичної ескалації існує. Якщо уряд відкрито піде на поступки всупереч позиції президента, це може призвести до конституційного протистояння або навіть дострокових виборів. Проте повний розкол малоймовірний: Литва як прифронтова країна НАТО має сильний консенсус щодо базових питань безпеки та ставлення до загроз з боку РФ та Білорусі.

Фонд Карнеґі за міжнародний мир ще у січні зазначав, що “калійна дилема” Литви викликає питання щодо ефективності санкцій: чи відновлювати транзит добрив через порт Клайпеду?

“Раніше цей маршрут приносив мільйони євро литовським залізницям і порту. У 2010-х роках “Білоруськалій” навіть придбав 30% акцій Клайпедського терміналу для насипних вантажів, і Клайпеда стала головним експортним портом для білоруського калію – попри тиск Москви. Перевезення з Білорусі становили до третини обороту порту, а співпрацю між Мінськом і Вільнюсом називали “прагматичною”. Усе змінилося після придушення протестів 2020 року та участі Білорусі у війні проти України. Литва заблокувала транзит у лютому 2022-го, виконуючи американські та європейські санкції. Економічні втрати були відчутними: оборот Клайпеди впав приблизно на 20%, залізниця втрачала близько 100 млн євро на рік. Водночас білоруський поташ почав іти через російські порти – прибутки перенаправилися до Росії”, – зазначають аналітики.

Вони додають, що з одного боку, Литва традиційно орієнтується на позицію Вашингтона щодо безпеки. З іншого – відновлення транзиту без змін у поведінці режиму Лукашенка суперечить ціннісній зовнішній політиці, яку підтримує більшість литовського суспільства.

Литовський експерт із зовнішньої політики Альбінас Янушка підкреслює, що найважливішим висновком має бути той факт, що Сполучені Штати офіційно не просили Литву про транзит білоруських добрив і не намагалися досягти цього на рівні ЄС через Угорщину. А це означає, що американцям “може здатися зручною така ситуація – зі зняттям санкцій США та збереженням чинних європейських санкцій” щодо Білорусі.

Крім того, за його словами, Литві слід зберігати спокій і статус-кво у цьому питанні до проміжних виборів у США, оскільки досі незрозуміло, як вони можуть вплинути на подальшу політику Трампа, якому можуть навіть оголосити імпічмент.

Натомість Евалдас Станкявічюс, доцент Каунаського технологічного університету, вважає, що скасування американських санкцій щодо білоруських калійних добрив має передусім економічний, а не політичний мотив. На його думку, США прагнуть зменшити залежність глобального ринку від обмеженого кола постачальників. За словами економіста, хоча калійні добрива використовуються в менших обсягах, ніж азотні, багато ключових культур (картопля, буряк, кукурудза) потребують калію не менше, а іноді навіть більше. Крім того, білоруські калійні добрива значно дешевші, ніж західні.

Тому питання білоруських добрив часто піднімається в Литві особами, які можуть бути причетні до торгівлі добривами. Вони є основними лобістами цього питання серед литовського істеблішменту.

Експерти також зазначають, що для України литовська криза – це, безумовно, тривожний сигнал. Адже будь-яке послаблення єдиної позиції Балтії щодо Росії та Білорусі може створити прецедент для інших країн ЄС і зменшити тиск на Москву. Литва традиційно була одним із найрішучіших голосів підтримки Києва; якщо частина її еліти почне говорити про все більше “конструктивну співпрацю”, це грає на руку російській пропаганді та може вплинути на мирні переговори.