Харків протягом чотирьох років не стягує плату за проїзд у метро, трамваях та тролейбусах, а Київ з 2018 року утримує тариф на рівні восьми гривень. Обидва рішення подаються як турбота про мешканців, проте факти свідчать про інше: це великий перерозподіл бюджетних ресурсів, який щорічно обходиться платникам податків у мільярди гривень, зазначається у новому розслідуванні Bihus.Info.
Тимчасове, що стало постійним
У перші тижні після початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року громадський транспорт у Харкові зупинився. Місто щоденно піддавалося обстрілам, люди шукали укриття, бізнес зупинився. Коли стало зрозуміло, що війна не закінчиться швидко, влада почала відновлювати міський транспорт. На початку травня 2022 року міський голова Ігор Терехов оголосив про безкоштовний проїзд на два тижні — щоб підтримати людей, які втратили роботу, та стимулювати економіку міста.
Ці два тижні перетворилися на майже чотири роки. Де юре харків’яни досі не платять за проїзд. Де факто — фінансують його з міського бюджету, який самі ж і наповнюють через податки. Антикризовий захід воєнного часу став політичним брендом міста та особистим «досягненням» мера.
Справжня вартість
За словами самого Терехова, безкоштовний транспорт обходиться Харкову приблизно у 2 млрд гривень щорічно. Це близько 10% річного бюджету міста. Для порівняння це:
- У 2,5 рази більше, ніж заплановано на відновлення зруйнованої внаслідок обстрілів інфраструктури: теплових мереж та житлових будинків.
- Вдвічі більше, ніж місто виділяє загалом на соціальний захист мешканців.
- Майже у сім разів більше, ніж закладено у бюджеті Харкова на 2026 рік на підтримку військових (300 млн грн).
Бюджет міста на 2025 рік вже сформований з дефіцитом 500 млн грн. Щоб профінансувати безкоштовний транспорт, місто фактично закриває одну бюджетну діру за рахунок іншої.
При цьому Харків — прифронтове місто, де щодня фіксуються обстріли, на околицях міста встановлюють антидронові сітки, а люди, які втратили житло внаслідок ворожих атак, потребують тимчасового розселення. Потреба у фінансуванні укриттів, ремонту котелень, підготовки до зими — постійна.
Харків — не Женева
Прихильники безкоштовного проїзду часто наводять приклади міст Євросоюзу. Женева дійсно запровадила безкоштовний транспорт, але це місто найбагатшої країни Європи, яке не знає, що таке нічні ракетні удари. Там не потрібно після атаки замінювати вибиті вікна в адміністративних будівлях на фанеру, не витрачають бюджет на укриття та генератори, і міська рада не проводить засідання в підвалі. Безкоштовний проїзд там — це або надлишок ресурсів, або екологічна ініціатива для боротьби із забрудненням повітря. У Харкові за нинішніх умов — це прагнення мера бути популярним.
Тариф з 2018 року
Схожа ситуація спостерігається і в Києві. Тариф у столичному метро, трамваях та тролейбусах не змінювався з 2018 року і становить 8 гривень. За цей час в Україні змінилося троє прем’єр-міністрів і двоє «смотрящих за Києвом», а вартість квитка залишилася незмінною. На початку повномасштабного вторгнення київський електротранспорт також був безкоштовним. Коли місто почало повертатися до нормального життя, мер Віталій Кличко відновив оплату, але тариф підвищувати відмовився.
Між тим реальна собівартість однієї поїздки у метро, за різними оцінками, становить від 36 до 90 гривень. У 2024 році КМДА, відповідаючи на запит «Суспільного», назвала цифру 36 – 90 грн за поїздку в метро. Медіа раніше повідомляли про собівартість у 44 грн за поїздку в метро та 22 грн у наземному транспорті. Таким чином, кожна поїздка в київській підземці субсидується з міського бюджету в розмірі від 28 до 82 гривень.
Спочатку проїзд, потім війна
Загалом дотації київського громадського транспорту, за словами самого Кличка, становлять близько 8 млрд грн на рік. Для порівняння:
- Минулого року Київ направив з міського бюджету на допомогу військовим, ветеранам та їхнім родинам близько 11 млрд грн.
- У 2026 році на ту ж статтю, підтримку армії, заклали лише понад 4 млрд грн. Це майже втричі менше.
Ці кошти могли б бути використані на ремонт пошкоджених ТЕЦ, відновлення зруйнованих житлових будинків, ремонт мостів, закупівлю генераторів тощо.
Конфлікт з Банковою
У Києві ситуацію ускладнює давній конфлікт між Кличком та Офісом президента. Жодна зі сторін не бажає першою прийняти непопулярне рішення про підвищення тарифу, оскільки це дало б опонентам привід для критики. Центральна влада заявила, що до закінчення війни не розглядатиме підвищення цін на міський транспорт. Кличко, у свою чергу, шукає аргументи, щоб «утримати ціну», навіть якщо економіка цього не підтверджує.
Між тим майже всі інші великі міста України вже підвищили тарифи або запровадили диференційовану систему:
- Львів — 25 грн готівкою, 20 грн безконтактно (можливо, найдорожчий транспорт в Україні, і без метро).
- Одеса, Запоріжжя — 15 грн.
- Вінниця — 12 грн.
- Дніпро — 10 грн.
- Миколаїв, Кропивницький — 8 грн (але масштаби міст непорівнянні з Києвом).
У Києві є метро — найбільш енергомістка та дорога система громадського транспорту. Навіть без метро проїзд в інших містах дорожчий, ніж у столиці.
Приклад Сум
Яскравий приклад — Суми. Це місто, розташоване в десятках кілометрів від лінії фронту, де обстріли не припиняються. На початку вторгнення тут також запровадили безкоштовний проїзд. Але коли стало зрозуміло, що це негативно впливає на бюджет, місто ухвалило непопулярне, але правильне рішення:
- Відновили оплату, визнавши, що нескінченно дотувати транспорт неможливо.
- Підвищили тариф, коли зросла собівартість перевезень через електроенергію, паливо та зарплати, хоча й не до економічно обґрунтованого рівня.
- Зберегли пільги для пенсіонерів, людей з інвалідністю, військових та їхніх родин.
Місто, яке піддається постійним обстрілам, не стало жертвою популізму. Воно обрало бюджетну відповідальність — і при цьому не відмовилося від реальної соціальної підтримки для тих, хто її дійсно потребує.
«Халява», за яку доведеться платити
Безкоштовний транспорт і штучно занижений тариф — це не подарунок від влади. Це відкладений рахунок, який громада сплатить пізніше і з відсотками. Чим довше тариф залишатиметься заниженим, тим болючішим буде підвищення: перехід від 8 грн до економічно обґрунтованих 40 грн і вище стане відчутним ударом по кишені. А дефіцит бюджету тим часом зростає. І разом з ним зменшуються можливості міст фінансувати оборону, відновлення та реальну допомогу людям.
Раціональна модель — це адресна соціальна підтримка: безкоштовний або пільговий проїзд для пенсіонерів, людей з інвалідністю, ВПО, військових та малозабезпечених сімей. Доросле самоврядування рідко виглядає як подарунок.
Нагадаємо, що голова фракції “Слуга Народу” у Київраді Андрій Вітренко повідомив, що вартість будівництва метро на Виноградар зросла в шість разів від попередніх розрахунків — з 4 млрд грн до 24 млрд.