Січень. Мінус двадцять на вулиці. Ранок. Прокидаємося. В розетці тиша, всюди темрява. Знайомо. І, в принципі, всі знають, що робити. Дістаємо ліхтарик, інвертор, акумулятор, де можливо — генератор, і… вперед. Життя продовжується. А тепер уявімо те ж саме, але замість безжиттєвої розетки — кран. Подекуди таке траплялося, але дуже тимчасово і було пов’язано з блекаутом. Після цього місцеві водоканали запускали генератори, і кран знову починав працювати. А що, якщо він не запрацює день-два, тиждень чи місяць? 25 березня президент Зеленський озвучив нове попередження від розвідки — агресор має намір атакувати не лише енергетичні об’єкти, а й водопостачання.
Чи хтось почав цю тему обговорювати? Чи була якась реакція на попередження? Ні. Тема зависла десь між «можливо» і «якось воно буде».
Комуналка без води
Усі вже звикли сприймати війну через призму електрики: вона є — життя триває, її немає — виникають проблеми. Але вода — це зовсім інша річ. Це не просто незручність. Це базова потреба, яка здатна реально зупинити цивілізацію в будь-якому великому місті. Зараз на слуху погрози Ірану — розбомбити опріснювальні заводи на Близькому Сході. Експерти вже малюють апокаліптичні сценарії. Нічого дивного, адже там пустелі. Але не варто думати, що у нас, де поруч річки й ставки, зникнення води в крані означатиме щось інше.
Щоб зрозуміти, що таке water-out, не потрібно фантазувати. Досить ознайомитися з реальними прикладами. І, чесно кажучи, вони виглядають, як спойлери до нашого можливого майбутнього:
- Кейптаун, 2018 рік. Місто було на межі Day Zero, коли крани мали закритися. Люди рахували літри, як гроші в кризу, і вчилися жити на два відра води на день — це разом із душем, їжею та всім іншим. Усе через аномальну посуху.
- В американському Джексоні 2022 року, навпаки, через потужну повінь водопровід міста вийшов з ладу на тривалий час. Раптово виявилося, що навіть у країні з космічними технологіями вода може раптово зникнути, а місто — зануритися у вуличні бої за пляшки з водою.
- Водний апокаліпсис стався також 2019 року в індійському мегаполісі Ченнаї. 4 мільйони людей тижнями виживали, стоячи в довжелезних чергах до автоцистерн, щоб наповнити пляшки. Воду видавали з обмеженнями, більшість підприємств міста зупинили роботу. Приватна доставка води злетіла в ціні на порядки.
- І зовсім поруч — окупований Донецьк. Водний дефіцит виник не через обстріли, а через безпорадність окупантів. Старе джерело залишилося на неокупованих територіях, а заміни за більш ніж 12 років окупації так і не знайшли.
Що станеться, якщо «висохне» Київ чи Харків? А якщо взимку?
Є ілюзія, що відсутність води — це щось на рівні «ну ок, помиємося пізніше». Насправді це ефект доміно, де кожна наступна проблема гірша за попередню. Уявімо Київ, Харків або Дніпро без води хоча б на кілька тижнів. А якщо ще й у мороз, то ефект множимо в рази. Спочатку падає тепло. Бо більшість систем опалення — це гаряча вода, яка циркулює, і її потрібно «підкачувати» в систему. Нема води — нема тепла. Далі фізика: вода, що залишилася в трубах, замерзає і руйнує систему. Вся інфраструктура стає непридатною.
Одночасно відбувається інша, менш героїчна, але критична історія: каналізація. Без води вона перестає бути системою та стає проблемою. І дуже швидко місто починає пахнути так, ніби ми раптово повернулися на кілька століть назад.
І ще один момент, який не люблять озвучувати: поведінка людей. Людина без води — це не спокійний громадянин, який читає новини, а той, хто починає виживати. А виживання — це черги, конфлікти і дуже швидке зникнення «ввічливого суспільства».
Щоб зрозуміти, наскільки реальним є такий сценарій і чи роблять щось для захисту об’єктів водопостачання від обстрілів, чи є запаси обладнання тощо, довелося звернутися до водоканалів найбільших міст України. Інформаційні запити були надіслані в Київський водоканал, у Харків, Дніпро, Одесу й Львів.
Виявилося, простіше отримати інформацію від спецслужб, аніж від комунального підприємства. Більшість водоканалів проігнорували запит. Відповіли лише двоє в стилі: «Не втручайтеся в наші справи, надворі війна, нічого не скажемо. Та й взагалі у нас усе добре, ми знаємо, що робити». Хоча запитання звучали так, щоб на них можна було відповісти одним «Так». Наприклад, чи робить водоканал щось для захисту об’єктів водопостачання?
Отже, нічого невідомо. Тож містянам краще самостійно подбати про свою водну безпеку.
На щастя, Українська асоціація підприємств водопровідно-каналізаційного господарства «Укрводоканалекологія» виявилася значно більш зацікавленою в тому, щоб про тему води в кранах в інформаційному просторі говорили більше. Бо, як з’ясувалося, в цій сфері є значно більші ризики, які можуть завдати великого лиха і без ворожих ракет. Президент Асоціації Дмитро Новицький прямо зазначає: якщо ворожі хакери доберуться до системи управління водними засувками SCADA, катастрофічні гідроудари можуть зруйнувати інфраструктуру. Тож цифровій безпеці необхідна окрема увага.
«Чому water-out складніший за блекаут? Порівнювати вразливість води та енергетики непросто. Водоканали — це величезний підземний організм із тисячами кілометрів мереж. Їх важко знищити одним ударом, але неймовірно складно й довго відновлювати… Ми бачимо пряму залежність від масштабу: чим більше місто, тим важче забезпечити його альтернативною водою. Для мегаполіса зупинка системи — це значно більший виклик, ніж для маленької громади. Хоча резервуари чистої води дають нам певний запас часу, справжньою ахіллесовою п’ятою є каналізація. Якщо насосні станції (КНС) зупиняться, ми ризикуємо отримати миттєвий вилив стоків на поверхню, що загрожує санітарною катастрофою», — пояснює Дмитро Новицький.
В Асоціації запевнили, що питання енергонезалежності водоканалів вирішується. Місцеві мережі отримують генератори, щоб за потреби підтримувати тиск у водогоні. Водночас розвиваються так звані автономні кластери — бювети й міністанції очищення, які зможуть працювати окремо від системи, і принаймні для харчових і базових санітарних потреб вода буде. Дуже сильно заважають недофінансування і дефіцит обладнання.
«Поточні тарифи покривають лише 70–75% реальних потреб. Це вимиває обігові кошти: 2024 року збитки водоканалів перевищили 5 млрд грн, а 2025-го очікуємо цифру в 12,7 млрд (підрахунок триває). Згідно зі звітом Світового банку RDNA5, загальні економічні втрати галузі перевищують 14 млрд дол. Щоб не просто залатати діри, а відновити систему за принципом Build Back Better, потрібно близько 17,5 млрд дол. протягом десяти років. Ситуацію ускладнює те, що більшість критичного обладнання в Україні не виробляється», — зазначив Дмитро Новицький.
Яка автономія можлива
Тут знову простіше приватному сектору. Є колодязь чи свердловина та помпа, отже, буде вода. В умовах мегаполісу це питання не вирішується таким чином. Хоча в деяких містах є житлові комплекси, які забезпечуються з місцевих свердловин. Для них усе впирається в наявність електрики. Але більшість все ж має лише центральну трубу.
Якщо вода буде подаватися за жорсткими графіками, як електрика цієї зими, фахівці радять встановити в квартирі невеликий гідроакумулятор. Це бак на 100–200 літрів із діафрагмою всередині, яка створює тиск води. Він «заряджається» протягом кількох хвилин, коли центральна вода є. Нескладне підключення до системи кількох кранів і клапана дозволить накопичити 100 або більше літрів води. За відсутності подачі з водогону саме цей запас буде литися з кранів, наповнювати бачок унітаза чи навіть подаватися в посудомийку. Це зручніше, ніж наповнювати ванну і потім черпачками мити посуд і руки. Якщо користуватися економно, на добу чи дві може вистачити.
Більше порадити неможливо. Бо такі кроки, як буріння свердловин на окремий будинок чи комплекс, — це вже масив паперової роботи: дозволи, погодження, експертизи тощо. Це вже мають робити ОСББ чи подібні об’єднання. Це довго і недешево. Якщо це робити, то робити вже сьогодні.
Найдивніше в усій цій історії — не ризики. Вони очевидні. Найдивніше — тиша навколо них. Вода — не хайпова тема. Вона не світиться, як блекаут, не викликає миттєвої паніки. Вона поки є, і здається, що так буде завжди. Це як повітря: ніхто не обговорює його стабільності. Хоча насправді у цій так званій простоті й уся складність.
Генератор можна купити — і вперед. Вода — це інфраструктура, інженерія, логістика. Тут не працює формат «замовив на маркетплейсі та закрив питання». Є ще й психологія. Та ж формула «якось буде». Тут варто чесно сказати: якщо нічого не робити, «покарання» буде не символічним. Воно буде конкретним. У вигляді холодних батарей, сухих кранів і міст, які перестануть бути комфортними для життя.