Вернівський про сумнівність ідеї приватизації Енергоатому

Помітив, що після корупційного скандалу довкола Енергоатому почали знову виникати балачки про приватизацію

Особисто я вважаю, що приватизація Енергоатому це ідіотське рішення! І не тому, що я є великим прихильником держкомпаній. А тому, що рішення, яке пропонується, не вирішує наявну проблему. Воно створить нові проблеми! Чому?

1. Основний актив Енергоатому — це атомні електростанції. І це дуже капіталомісткий бізнес. 

Ключовою проблемою будь-якого капіталомісткого бізнесу є високий поріг входу. Ну тобто, спочатку треба побудувати ці атомні електростанції, а потім довгі роки очікувати на повернення цих інвестицій, заробляючи на їх експлуатації. 

Коли ж замість будівництва таких обʼєктів з нуля, у бізнесу зʼявляється опція не будувати ці станції, а купити готові, то цілком нормальним бажанням бізнесу буде мінімізація ціни активу. Адже чим менше бізнес заплатить за актив, тим швидше він окупить свої інвестиції й тим швидше він почне заробляти. 

Саме тому в нас зʼявились олігархи. Бо вони купували такий капіталомісткий бізнес за ціною в десятки чи навіть сотні разів дешевше, ніж він коштував насправді. З атомними станціями буде те саме.

2. Бізнес не любить робити капітальні інвестиції. І якщо на одній чаші терезів буде стояти прибуток, а на іншій буде стояти капітальний ремонт — будьте впевнені, що бізнес обере прибуток. Приватизація залізничних доріг у Великій Британії обернулась серією катастроф, через те, що бізнес не бажав вкладати гроші в ремонт доріг — тому уряд був змушений виділяти субсидії на цей ремонт. Постачальник води в Сан-Паулу виплачує гарні дивіденди, але не хоче ремонтувати мережі водопостачання. І через що місто періодично страждає від браку води, хоча Бразилія володіє 15% запасів прісної води у світі. Абсурд? І таких прикладів вагон. 

3. Прибуток собі, збитки — державі. Останніми роками було безліч ситуацій, коли в жирні роки бізнес заробляв надприбутки, які клав собі в кишеню. А коли ж починалась якась криза, то держава завжди була змушена платити за його збитки — бо не можна допустити банкрутства стратегічно важливої компанії. І якщо в західних країнах така ситуація спостерігається виключно з приватними компаніями, то в нас це буде з компанією, яку купили за безцінь, потім видоювали з неї гроші, а потім ще й держава та суспільство заплатить за це…

Джерело

Про автора: Павло Вернівський, економіст, експерт Інституту ім. Олександра Поля

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.