Поки світ чекає на повне відновлення роботи Ормузької протоки після підписання тимчасової мирної угоди між Іраном і США, Об’єднані Арабські Емірати реалізують амбітний план, спрямований на ліквідацію своєї залежності від цього стратегічно важливого водного шляху. Про це повідомляє Bloomberg.
“Ми прагнемо до повної незалежності від Ормузької протоки. Протока відкриється, і ми сподіваємося, що це станеться швидко, але ми не зупинимо реалізацію нового плану”, — зазначив міністр зовнішньої торгівлі ОАЕ Тані Аль-Зейуді.
Фактичне закриття Ормузької протоки з моменту, коли США та Ізраїль наприкінці лютого розпочали бомбардування Ірану, підкреслило критичну важливість цього водного шляху для глобального постачання енергоносіїв та інших товарів — від добрив до алюмінію. ОАЕ вже отримали вигоду від можливості частково обійти протоку, використовуючи трубопровід для транспортування частини нафти через порти на своєму східному узбережжі. Крім того, за останні тижні країні вдалося пропустити деякі нафтові вантажі через Ормузьку протоку.
За словами Аль-Зейуді, основою плану ОАЕ є масштабне розширення східних портів Дібба, Фуджейра та Хор-Факкан, які розташовані за межами протоки на узбережжі Оманської затоки. Міністр також зазначив, що ОАЕ планують побудувати щонайменше ще одну нову гавань на цьому ж узбережжі.
Усе це супроводжуватиметься значними інвестиціями в нові трубопроводи, а також у залізничні й автомобільні мережі. Такі проєкти покращать сполучення між східними портами та нафтогазовими родовищами й нафтопереробними об’єктами країни.
Окрім прискорення будівництва другого трубопроводу для подвоєння обсягів нафти, яку країна зможе експортувати через Фуджейру, ОАЕ розглядають можливість створення третього нафтопроводу. Країна також оцінює інші варіанти для забезпечення експорту нафтохімічної продукції, СПГ та іншої енергетичної продукції.
Хоча Аль-Зейуді не вказав вартість і терміни реалізації проєктів, зазначивши, що все перебуває на стадії планування, для їхнього завершення, ймовірно, знадобиться багато мільярдів доларів.
Зменшити залежність ОАЕ від протоки буде непросто. Трубопроводи з часом, можливо, дозволять колишньому члену ОПЕК відправляти всю або більшу частину своєї сирої та переробленої нафти до східних портів, але перенаправити інші товари, такі як СПГ та алюміній, складніше.
Крім того, ОАЕ значною мірою залежать від своїх портів у Перській затоці, таких як Джебель-Алі — найбільший у світі контейнерний хаб за межами Азії — для імпорту. Транспортування товарів вантажівками зі східних портів до великих міст, таких як Дубай та Абу-Дабі, коштуватиме дорожче.
Аль-Зейуді зазначив, що ці витрати вдасться компенсувати завдяки масштабному розширенню залізничної мережі, а порти Джебель-Алі та Халіфа в Абу-Дабі залишаться головними розподільчими хабами.
Наразі ОАЕ експлуатують термінал з експорту СПГ у Перській затоці. Країна реалізує ще один проєкт, також у межах затоки, який дозволить подвоїти експортні потужності.
Американсько-ізраїльські удари по Ірану, які спонукали Тегеран атакувати інші держави Перської затоки, стали безпрецедентним шоком для країни, яка побудувала свою економіку на вільній торгівлі та судноплавстві. Іран випустив по ОАЕ майже три тисячі дронів і балістичних ракет. Хоча переважну більшість ракет і БпЛА перехопили, деякі з них пошкодили важливі енергетичні та портові об’єкти.
ОАЕ частково компенсували закриття Ормузької протоки, збільшивши імпорт вантажів через Хор-Факкан та експорт нафти з Фуджейри. Маршрут від нафтових родовищ до останнього порту, пропускна здатність якого становить 1,5 мільйона барелів на добу, виявився критично важливим.
Аль-Зейуді зазначив, що авіаперевезення відіграли важливу роль у транспортуванні багатьох товарів — хоча й зі значно вищими витратами, ніж морські перевезення.
До війни через Ормузьку протоку постачалося близько п’ятої частини світової нафти та скрапленого природного газу. Закриття цього водного шляху вдарило по світовій економіці, спричинивши зростання інфляції.
Підкреслюючи важливість Ормузької протоки для економіки, ОАЕ заявляли, що Іран повинен знову відкрити водний шлях та забезпечити вільний прохід суден. Разом із США, Європою та іншими державами Перської затоки ОАЕ виступають проти тверджень іранського режиму про те, що Тегеран може стягувати плату за судноплавство навіть після завершення війни.