Національний банк України повідомив про реальну небезпеку формування депресивних кластерів з хронічним відтоком населення, низьким локальним попитом та інвестиційним вакуумом. Це може статися через те, що економічна активність у міру затягування війни все більше концентрується у відносно безпечних регіонах, що поглиблює нерівномірність розвитку територій, передає Інтерфакс-Україна, посилаючись на квітневий Інфляційний звіт.
“Війна формує глибоку структурну асиметрію, яка вже сьогодні обмежує потенціал майбутнього економічного зростання… Подолання цієї траєкторії вимагатиме не лише фізичної відбудови, а й активної державної стратегії, що включає стимулювання повернення людського капіталу та створення спеціальних механізмів страхування і перенаправлення капіталу в найбільш вразливі регіони”, – зазначається в Інфляційному звіті НБУ.
Відзначається, що активність у постраждалих регіонах значною мірою є інерційною: вона підтримується оборонними потребами, терміновим ремонтом інфраструктури та споживанням населення, що залишилося. Проте саме ці території ризикують увійти у фазу відновлення з найгіршими стартовими умовами: критичний обсяг руйнувань тут поєднується з виснаженою економічною базою.
У звіті всі області поділено за ступенем фізичних руйнувань та безпековими ризиками на чотири групи: прифронтові (Донецька, Харківська, Дніпропетровська, Херсонська та Запорізька області, які зазнали найбільших масштабів ураження), прикордонні (Сумська та Чернігівська області, що потерпають від постійних транскордонних обстрілів) та умовно прикордонні (Миколаївська, Одеська та Київська області, які не мають спільного сухопутного кордону з РФ, проте залишаються в зоні високої досяжності ворожих атак через наявність значної кількості об’єктів критичної інфраструктури).
Найкраща економічна ситуація, згідно з наведеними НБУ даними, спостерігається у тилових регіонах, що не межують із РФ чи окупованими територіями. Серед них особливе місце займають західні області (Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Волинська, Рівненська, Закарпатська, Чернівецька та Хмельницька), які стали основними хабами для релокованого бізнесу, капіталу та робочої сили, підкреслив центробанк.
Після загального падіння ділових очікувань у лютому 2022 року траєкторія їхнього відновлення виявилася асиметричною: її визначали насамперед географічна близькість до зони бойових дій, а не традиційні економічні чинники. Систематичні атаки на енергетику й логістику розширюють зону безпосереднього впливу війни далеко за межі лінії зіткнення. Незважаючи на це, ядро втрат залишається незмінним: поза окупованими територіями найбільша концентрація руйнувань припадає на Донецьку область, за якою йдуть інші прифронтові та прикордонні регіони.
Найбільші збитки зазнали підприємства прифронтових регіонів, за якими з великим відривом йде бізнес прикордоння, тоді як ситуація в тилових регіонах є значно стійкішою, а найкращі фінансові результати стабільно демонструють підприємства західних областей.
Цілеспрямовані масовані атаки на енергетичну інфраструктуру всіх рівнів саме в прикордонних та прифронтових областях у поєднанні з високою концентрацією там важкої промисловості зумовлюють критичну залежність місцевої економіки від енергопостачання. Це матиме тривалий негативний вплив на їхню конкурентоспроможність, вважають у НБУ.
Щодо сільського господарства, НБУ зазначає, що Схід та Південь є регіонами, які найбільше страждають від російської агресії та перебувають в окупації. Крім того, є й вплив клімату, який змінюється внаслідок війни, а це відображається на врожайності там, де ведуться сільськогосподарські роботи.
Прямим наслідком війни стало різке скорочення валового збору сільгоспкультур у прифронтовій та прикордонній зонах через окупацію земель та неможливість оброблення полів поблизу лінії фронту. Протягом 2022-2025 років збір зернових у прифронтових регіонах скоротився на 64%, а олійних – на 49% (відносно середнього довоєнного показника за п’ять років). Натомість у тилу врожай зернових знизився лише на 1%, а олійних – навіть зріс на 37%.
Ще більш показовою є динаміка врожайності, яка відображає не лише втрату площ, а й технологічну деградацію, додав НБУ. Для прифронтових областей падіння продуктивності – це кумулятивний ефект прямих воєнних збитків (знищення техніки, підпали посівів, дефіцит кадрів), посилення посух на Півдні та наслідків підриву Каховської ГЕС. Руйнування греблі фактично знищило систему зрошення, яка була основою рослинництва в регіоні, що призвело до локальної аграрної кризи та мікрокліматичних змін, йдеться в Інфляційному звіті.
Проте є й інші результати. Сектор послуг у прикордонних областях демонструє темпи зростання, які випереджають усі інші групи. Прифронтові регіони в цій категорії хоч і поступаються західним, проте помітно випереджають тилові області та середньоукраїнський показник, зазначив НБУ.
“Така специфічна активність пояснюється двома різноспрямованими векторами: масовою релокацією бізнесу на Захід та значною концентрацією підрозділів сил оборони в прикордонні області й області поблизу фронту. Саме високі оборонні потреби та присутність військових формують стійкий локальний попит, який є ключовим стимулом для місцевої економіки в умовах війни”, – вважають у Нацбанку.
Нагадаємо, восени 2025 року прифронтові міста та громади України створили власну асоціацію, яку очолив мер Харкова Ігор Терехов. Рішення про заснування Асоціації прифронтових міст і громад (АПМГ) ухвалили під час форуму «Стратегічні виміри міст-форпостів», де учасники також підписали меморандум про готовність приєднатися до об’єднання.
До ініціативи вже долучилися понад 100 громад із різних областей: Донецької, Луганської, Харківської, Миколаївської, Сумської, Чернігівської, Запорізької, Дніпропетровської, Одеської та Київської.
Основна мета нової структури — консолідувати ресурси й дії прифронтових регіонів, звернути увагу держави на їхні виклики та сприяти економічному відновленню після завершення війни, запобігаючи перетворенню регіонів у депресивні території.