Україна збільшує обсяги виробництва біометану: чи здатен він стати альтернативою природному газу?

В Україні під час війни розпочали виробництво метану з біовідходів, який можна закачувати в газопроводи, а також почали його експорт, оскільки ціна на нього в ЄС вдвічі перевищує вартість звичайного природного газу

Конфлікт на Близькому Сході продемонстрував, наскільки Європа залежить від нафти та газу, які постачаються через Ормузьку протоку, і спонукав країни ЄС шукати шляхи для прискорення переходу на відновлювальну енергетику.

У 2025 році Україна вперше експортувала до ЄС біометан – альтернативу природному газу, що виробляється з біовідходів. А вже наприкінці лютого цього року міністерка економіки Німеччини Катаріна Райхе повідомила, що країна все більше покладається на газ для енергозабезпечення, а для опалення планує використовувати біометан з України. За її словами, Україна пропонує значні обсяги біогазу, і як тільки регуляторні питання з боку України та ЄС будуть вирішені, вони очікують “значного імпорту” біометану. Скільки заводів в Україні вже виробляють біометан, чи може він замінити традиційний природний газ, а також як агропромисловий комплекс може забезпечити енергетичну стійкість країни, пояснює голова правління Біоенергетичної асоціації України Георгій Гелетуха.

Виробництво біометану в Україні може зрівнятися з видобутком газу

“Коли міністерка Німеччини говорить про український біогаз, йдеться саме про біометан, адже експорт можливий лише з біометаном, – зазначає Георгій Гелетуха. – Біогаз – це суміш двох газів: зазвичай 55% метану та 45% CO2. Таку суміш не можна подавати в газопровід, але її можна використовувати для виробництва електроенергії на місці. Тобто, ви отримали біогаз і одразу перетворили його на електроенергію. Але якщо ми видалимо СО2 з біогазу, залишиться майже чистий метан (98% метану). Його вже можна подавати в газопроводи або зріджувати та експортувати у вигляді біо-LNG”.

Біометановий завод VITAGRO, фото: VITAGRO

У лютому 2025 року агрохолдинг VITAGRO здійснив першу тестову поставку біометану до Німеччини. До цього часу компанія закачувала біометан до газотранспортної системи України. До кінця року експорт біометану вже здійснювали 4 компанії, які загалом поставили на зовнішні ринки 11,2 млн кубометрів біометану:

• МХП – 8,7 млн м³ та понад 5 000 тонн біо-LNG (Дніпропетровська та Вінницька області);
• VITAGRO – 2,5 млн м³ (Хмельницька область);
• Галс Агро – 75 тис. м³ (Чернігівська область);
• UM Liquid Gas – близько 900 тонн біо-LNG (Вінницька область).

“На сьогодні в Україні є шість виробників біометану. Останній – Теофіпільська енергетична компанія – запустилася буквально цього місяця. Їхня загальна потужність становить 106 млн кубометрів на рік. Очікуємо цього року запуск ще одного, сьомого заводу, – говорить Георгій Гелетуха. – З цих шести заводів чотири постачають біометан у газопроводи (три у газорозподільні мережі та один у ГТС, тобто газопровід високого тиску). Ще два виробляють біо-LNG – це охолоджений та переведений у рідку фазу газ. Його вже транспортують не трубопроводами, а перевозять кріоцистернами. Увесь біометан сертифікований відповідно до системи ICC EU, яка визнається Європейською комісією”.

Хоча початок експорту біометану вважається історичним проривом, Георгій Гелетуха визнає, що потужність, яка наразі є в Україні – 0,1 млрд кубометрів на рік – це дуже мало для Німеччини.

“Україна споживає приблизно 20 млрд кубометрів природного газу. Тому ці 0,1 млрд – це дуже мало. Але перспективи виглядають дуже цікаво, – зазначає він. До війни ми планували до 2030 року досягти мільярда кубометрів біометану на рік, до 2040 року – близько 4,5 млрд, а до 2050 року – 20 млрд. Тобто потенційно біометан міг би повністю задовольнити нинішні потреби України в газі. Ресурси біомаси в Україні для цього достатні. Але через війну ми дещо вибули з графіка, оскільки мало хто готовий інвестувати у нові проєкти під час війни”.

За оцінками Біоенергетичної асоціації, для виробництва 20 млрд кубометрів газу на рік потрібно приблизно 4000 біометанових заводів. Це цілком досяжний показник, оскільки таке виробництво може бути організоване практично при кожному аграрному підприємстві, яке має біовідходи.

Створення такої кількості біометанових заводів вимагатиме 40 млрд євро інвестицій. Однак таке виробництво біометану дозволить скоротити викиди парникових газів на 50 млн тонн CO2 на рік та створить 250 000 нових робочих місць.

“Не можу сказати, які плани конкретно у Німеччини, але загалом Євросоюз планував до 2030 року споживати 35 млрд кубометрів біометану на рік, до 2040 року – 100 млрд кубометрів, а до 2050 року – 150 млрд кубометрів біометану. Відповідно, ми маємо шанс стати серйозним гравцем на європейському ринку біометану. Але для того, щоб стати великим постачальником біометану до ЄС, необхідно завершення війни, а також повний доступ українського біометану до європейських ринків. Бо наразі ми можемо спокійно продати цей біо-LNG, але є проблеми, зокрема з Німеччиною щодо доступу до ринку трубопровідного біометану”, – зазначає Георгій Гелетуха.

В Україні вже функціонує 80 біогазових заводів, які виробляють електрику

Проте виробництво біометану в Україні є досить новим бізнесом. Перший закон про біометан був ухвалений лише у 2021 році. Однак до цього в Україні вже існували біогазові підприємства.

“В Україні є понад 80 біогазових заводів, які всі виробляють електрику з біогазу. Процес розпочався ще у 2015 році, коли був введений спеціальний зелений тариф на електроенергію з біогазу. Він становив 12,3 євроцента за кіловат-годину без ПДВ і гарантувався до кінця 2029 року. Наприклад, у Німеччині цей тариф становив 27 євроцентів, тому там було збудовано 10 000 таких заводів. Але в результаті почали скаржитися фермери, оскільки дійшло до того, що 15% земель Німеччини використовувалися для вирощування силосу, який йшов на біогазові установки. Тобто біоенергетика почала конкурувати з традиційним землеробством. Тому зелений тариф знизили до 17 центів”, – говорить Георгій Гелетуха.

Біогазовий комплекс у Теофіполі, фото: ac-group.in.ua

За його словами, цієї зими через дефіцит електроенергії регулятор підвищив прайс-кепи на електроенергію до 15 грн за кіловат-годину, що приблизно 30 євроцентів. Вийшло так, що ринкова ціна на електроенергію стала вищою, ніж зелений тариф, тому більшість компаній вийшли з моделі зеленого тарифу і просто перейшли на ринок.

“По зимі 25-26 можу чітко сказати – це вигідно аграріям. Виробляти електроенергію зі своїх відходів для власних потреб чи на продаж – це дві різні стратегії, але обидві вигідні. Однак зима закінчилась, відключень світла майже немає, а ціна на біометан залишається стабільною, – пояснює пан Гелетуха. – Водночас, якщо ви хочете продавати біометан за хорошою ціною, то лише з відходів. Якщо ж ви плануєте виробляти електроенергію, то вам не важливо, з якої сировини біогаз. Тому тут перевага в тому, що сировинна база значно ширша. Якщо у вас немає відходів відповідно до класифікації, виробляти біометан немає сенсу. Максимум ви його продасте за ціною природного газу. Натомість, якщо виробляти електроенергію, ви добре заробите взимку, влітку менше. Можливо, навіть має сенс влітку зупинитися або працювати лише в години пік, коли ціна вища”.

Перевага біогазових установок полягає в тому, що вони можуть працювати в такому режимі: частину доби – на газгольдер, тобто накопичувач газу, а в період пікових навантажень – виробляти електроенергію. Тобто станції, що працюють на біогазі, можуть стати маневровими потужностями, яких наразі не вистачає українській енергосистемі. Проте для роботи в такому режимі потрібні додаткові інвестиції, але завдяки високому тарифу в години пік, вони швидко окупаються.

“Є приклади в Україні, коли компанія реалізує технічно дві можливості. У них є одна біогазова установка, а після неї є два напрямки: біогаз може йти на електрику або на збагачення та доведення до біометану для закачування в газопровід. Залежно від рентабельності вони можуть переключатися”, – говорить Георгій Гелетуха.

Чому варто виробляти біометан з соломи і посліду, але не з кукурудзи

Існують побоювання, що розвиток біоенергетики може негативно вплинути на продовольчу безпеку, якщо аграрії почнуть вирощувати рослини, які можуть бути сировиною для біопального, а не для їжі. Проте глобальний тренд полягає в тому, що все, що можуть споживати люди чи тварини, не повинно використовуватися для виробництва енергоресурсів. Тож європейцям важливо купувати метан, виготовлений з відходів відповідно до класифікації.

Сировина для біогазу, фото: Vitagro

“Є чіткий перелік матеріалів, які вважаються відходами: гноївка, курячий послід, солома, стебла тощо. Тобто будь-які відходи біомаси, які не можуть бути використані як продукти харчування або корми, – пояснює він. – Наприклад, на цукрових заводах утворюється багато жому цукрового буряка. З нього можна виготовляти біогаз і біометан. Але корови можуть його їсти, тому відповідно до класифікації, він не є відходом. Так само з силосом кукурудзи. Це поширена сировина для виробництва біогазу, в тому числі в Німеччині багато років її так використовували. Але це спеціально вирощений продукт, який не є відходом. Тобто технічно біометан можна виробляти і з жому, і з силосу, але юридично він не буде вважатися біометаном з відходів, і за нього не платитимуть високу ціну”.

Чому біометан не вигідно продавати в Україні

Через російські атаки на газові родовища в Україні зменшився власний видобуток. За даними ExPro, у 2025 році імпорт газу досяг 6,47 млрд кубометрів, що у 9 разів більше, ніж у 2024 році. За цих умов виробники біометану могли б постачати весь вироблений газ на внутрішній ринок, але в Україні “зелений” газ коштує так само, як природний, тоді як в ЄС за нього можна отримати вдвічі більше.

“Звісно, нам і всередині країни не вистачає газу, але питання в різниці цін. В Україні ви можете продати біометан лише за ціною природного газу. Не вище. Натомість в Європі ціни на біометан можуть бути навіть вдвічі вищими за ціни на природний газ. Якщо зараз ціна на природний газ приблизно 500 євро за 1000 кубометрів, то біометан ви можете продати по 900, 1000 євро. Іноді навіть вище”, – зазначає фахівець.

Суть у тому, що в Україні наразі відсутні механізми, які стимулюють декарбонізацію економіки. А саме декарбонізація сприяє високим цінам на біогаз на європейському ринку. Щоб виконати нормативи і не отримати штраф, компаніям вигідно замінювати природний газ на біогаз, незважаючи на те, що він дорожчий.
Зокрема, йдеться про високий податок на СО2.