Сайт присвячений новинам України та Світу. Новини спорту. Тренди на новини туризму. Погода. Використання матеріалів дозволяється за умови посилання на «d.ua»
Політика «Нафтогазу» знищує бажання вводити санкції проти Росії.
Українська влада не «біла та пухнаста», коли вимагає від європейців і американців посилити санкції проти російської нафти. Адже при цьому «в Україні діє п’ята колона під дахом «Нафтогазу», яка продовжує сприяти російським компаніям в експорті їх продукції в Європу. Про це пишуть Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», та Оксана Іщук, виконавчий директор Центру, в статті «Як США, Європа і Україна залишають лазівки для російської нафти».
За їх словами, в Раді давно лежить законопроєкт про припинення надання Україною транзитних послуг при експорті російської нафти.
«Давно можна було би піти й іншим, більш простим, шляхом — з допомогою рішення РНБО України та відповідного указу президента. Нічого цього немає. А тому й доводиться «птахам Мадяра» вносити ефективну корекцію в санкційний режим», – пишуть автори статті.
За їх словами, десятирічна угода між «Укртранснафтою» та ПАТ «Транснєфть» продовжує діяти: її з 1 квітня поточного року замаскували на п’ятирічний період, що залишився (до 2030 року), угодою з угорською MOL щодо транзиту «угорської» нафти.
«Ба більше, з 12 вересня український оператор став покращувати якість російської Urals у трубі, підмішуючи до неї високоякісну (малосірчасту) нафту українського походження, за яку на угорському кінці труби мали би платити більше, а не як за високосірчасту російську експортну суміш. Ймовірно, хтось за це щось отримує адресно з Будапешта чи якогось офшору. MOL є витонченим творцем корупціогенних схем. Достатньо поглянути на його діяння в Хорватії, через які там цілий прем’єр потрапив за грати. Такий схематоз на користь окремих персоналій не сприяє активізації наших партнерів у санкційній сфері, якої ми так бажаємо. Наївно сподіватися, що вони цього не помічають», – підкреслюють вони.
З іншими матеріалами Михайла Гончара можна ознайомитися за посиланням, Оксани Іщук – тут.