Закриття піратської онлайн-бібліотеки “Чтиво”: реакція українців на цю подію.

Рішення команди сайту "Чтиво", на якому протягом десятиліть публікувалися тисячі текстів, про закриття проєкту викликало неоднозначну реакцію в українському інтернет-просторі

На сайті chtyvo.org.ua з’явився своєрідний некролог.

Чому бібліотека “Чтиво” більше не функціонуватиме

“Після понад 20 років безперервної діяльності ми вирішили завершити роботу chtyvo.org.ua. Цей проєкт починався як невелика ініціатива і згодом перетворився на велику онлайн-бібліотеку з десятками тисяч книг та широкою спільнотою читачів і авторів. Протягом багатьох років він виконував свою місію – робив українську літературу більш доступною. Проте з часом умови для існування таких проєктів суттєво змінилися. Продовжувати діяльність бібліотеки у сталий та відповідальний спосіб для нас більше неможливо“, – зазначає анонімна “команда chtyvo.org.ua”.

Читайте також: У свої 96 років Ліна Костенко готує нову поетичну збірку

Що саме мається на увазі під “сталим та відповідальним способом” продовження роботи бібліотеки, вони не уточнили.

Далі йдуть подяки волонтерам, читачам та “усім, кому небайдужа українська книга і культура”, і підкреслюється: “Сайт більше не буде активно підтримуватися”.

На даний момент жодна з раніше завантажених книг не доступна, а всі внутрішні посилання ведуть на вказане вище оголошення про закриття проєкту.

Реакція книжкової спільноти

Різноманітні думки з цього приводу від відомих діячів галузі були опубліковані в соцмережах порталом “Читомо”.

Видавець Олексій Жупанський

“Досі пам’ятаю, як на мої численні звернення прибрати з “Чтива” десятки наших спірачених і викладених там книг, їхні адміністратори відповідали, що спершу я маю довести, що наше видавництво має права на видання цих книг. Тобто, я маю доводити злодію, що я мав права на те, що він у мене вкрав. Після цього мене не дуже вражали їхні посилання на всі їхні благородні місії”.

Письменник, перекладач, програміст Антон Санченко

“Колись я спілкувався з “Чтивом”, щоб вони просто ставили посилання на сайт видавництва, де вкрали книгу, адже я також продавав паперові версії, а їх дійсно після електронних книг замовляв кожен 20-й українець, якщо йому дати таку можливість. Мені сказали, що я заважаю прогресу, мій поїзд пішов, і решту подібних фраз з арсеналу піратів на кшталт “Машков”, “Флібуста” та “Лібрусек”.

Літературознавиця Олена Пелешенко

“Де я візьму, коли мені терміново потрібно на вчора, Літературно-науковий вісник за 1911 рік з оповіданням Н. Романович-Ткаченко? Або розвідку С. Гаєвського про пасхальну драму доби Бароко? Тому тут трохи не про піратство (і саме визначення піратства слід обговорити в суспільстві більш детально). І це я вже мовчу про те, що літературознавцям іноді за день потрібно переглядати десятки книжок. Якщо платити за кожну сторінку, зарплата науковця за день зменшиться (або її не вистачить, що ще реалістичніше).

Читайте також: Ігор Бондар-Терещенко. Війна з ХАМАСом, агент з ведмедиком і останній розстріляний повстанець – 5 книг з нетривіальними розслідуваннями

Технології мають сприяти тому, щоб інформація у світі ставала доступнішою, а не їхати за кожним журналом 1910 року в бібліотеку в інше місто”.

Історик, публіцист, журналіст Вахтанг Кіпіані

“Якщо хтось знає адміністраторів – передайте ідею – можна було б зберегти масив на іншій платформі. Або просто проплатити домен, умовно, на 20 років і місце під ті скарби. “Історична правда” може бути в долі. За винятком відверто піратського контенту. Завантажувати книги, які щойно вийшли і які ще продаються —  харам”.

Історик, письменник, дослідник розсекречених архівів Едуард Андрющенко

“Натомість ось вам деякі онлайн-бібліотеки, які й далі функціонують, і про які знають значно менше. Взагалі “Чтиво” значною мірою був агрегатором – тобто брав скани з інших ресурсів і викладав їх у себе.

На відміну від “Чтива”, ці – без відверто піратського контенту. 

Якщо щось не згадав – підказуйте, додам.

Електронна бібліотека Інституту історії України НАНУ – величезна кількість наукових видань:

http://resource.history.org.ua/e-library 

“Діаспоріана” – тисячі книжок та періодичних видань української діаспори:

https://diasporiana.org.ua/

Електронна бібліотека Національної історичної бібліотеки України – переважно рідкісні старовинні видання:

https://omeka.nibu.kyiv.ua/s/nibu/page/index 

Електронна бібліотека Архіву ОУН – здебільшого видані в діаспорі книжки, журнали та газети українського визвольного руху:

https://ounuis.info/library.html

Libraria – тут виключно періодика, насамперед газети першої половини 20 століття, зручний пошук за ключовими словами, доступ за символічну платню:

https://libraria.ua/ 

Електронний архів Михайла Грушевського – великий масив його праць та про нього:

http://hrushevsky.history.org.ua/category/1

Є ще електронні ресурси Вернадки, але сайт давно потребує оновлення, для читача там все не надто зручно влаштовано:

http://www.nbuv.gov.ua/node/2116

• Перед цим коаліція великих іноземних видавництв, зокрема Penguin Random House, Elsevier та HarperCollins, подала позов проти найбільшої тіньової онлайн-бібліотеки Anna’s Archive, звинувативши її у сприянні піратству.
• Бібліотека містить близько 63 млн книг і 95 млн наукових робіт, більшість із яких поширюються піратським способом.