Сайт присвячений новинам України та Світу. Новини спорту. Тренди на новини туризму. Погода. Використання матеріалів дозволяється за умови посилання на «d.ua»
Ми стали першою в історії країною, з якою офіційно розпочали переговори про приєднання, незважаючи на війну
Молдова розпочала свій шлях разом з нами, і хоча це не змагання в класичному розумінні – адже ми бажаємо сусідам так само швидкого вступу, як і собі – але погодьтеся, ми відчуємо значну фрустрацію, якщо вони першими стануть повноправними членами Євросоюзу. Пам’ятаєте, безвізовий режим з ЄС Молдова отримала на три роки раніше за Україну, хоча саме ми першими почали реалізовувати відповідний план.
Літо цього року точно не є часом для парламентських канікул, адже швидкість нашого прогресу безпосередньо залежить від ефективності роботи законодавців і уряду, які повинні ухвалювати рішення, що визначатимуть наш рух на цьому шляху та загальне наближення до угоди про вступ. І тут важливо, щоб спокуса залишити все без змін, прикриваючись риторичними прийомами, не стала на заваді, мовляв, європейці й так “зобов’язані” нам вступом до ЄС, оскільки ми захищаємо їх від Росії.
Адже приєднання до європейської спільноти в першу чергу пов’язане з відмовою від пострадянської моделі управління державою, де всі державні ресурси сприймаються як годувальники для “своїх”, а правила застосовуються вибірково.
Схожі публікації
Таким чином, створення відповідної правової бази в Україні, про яку йдеться у кластері “Основи”, понад усе необхідне не Євросоюзу, а нам усім. Адже всі бенчмарки, тобто контрольні пункти, які потрібно виконати (їх більше п’ятдесяти, це детально прописаний документ), спрямовані на те, щоб українські можновладці, як нинішні, так і майбутні, остаточно відійшли від феодального мислення, за яким українці – це такий же ресурс, як земля. І якщо політики гальмуватимуть реформи, закладені в “Основах” – реформи щодо верховенства права, антикорупції, державних закупівель тощо – то за відсутності прогресу у створенні нової правової бази, виконання інших кластерів вони просто імітуватим.
Не слід вважати, що цього ніхто не помітить, адже в нас триває війна. На кожному етапі нам доведеться боротися за позитивну оцінку: з інтересами різних країн Євросоюзу, з історичними упередженнями, а також з російською пропагандою, зрештою.
Тому будь-які спроби саботувати “Основи” свідчать про опір системи, про фактичне небажання вступати до Євросоюзу через страх втратити інструменти ручного контролю.
Читайте також: Про євроінтеграцію, бенчмарки та… питну воду
Ми з Молдовою — перші країни, яким виписали настільки конкретні бенчмарки. Популіст може сказати: не пощастило, не встигли ми проскочити між краплинами, поки на прикладі інших держав-кандидаток у Брюсселі не усвідомили, що потрібні норми часто ухвалюються на папері й не працюють. Я скажу: це на краще. Адже місця для затяжного маневрування, завищених чи некоректно сформульованих очікувань такий документ не залишає.
І тепер наша задача на всіх рівнях домагатися того, щоб замість прогресивного ривка вперед, Україна не повісила собі на ногу залізну гирю спробами заговорювати необхідні зміни вигаданими проблемами або обговоренням персоналій. Додатковою загрозою можуть стати закони, що суперечать “Основам”. І про це, до речі, нас уже прямо попереджає Брюссель вустами Марти Кос, яка нагадала про торішні спроби знищити антикорупційні установи. Тому не слід боятися міфічних ворогів усередині Євросоюзу — в Угорщині антиукраїнська істерія вже проходить, в Словаччині за великим рахунком і не починалася, а Польща ніколи першою не зробить фатальних кроків, скільки б не робила гучних заяв.
Найгірше, що може зараз статися з Україною на шляху до Європи — здатна вчинити собі лише сама Україна.
Отже, є час розкидати каміння, є час складати каміння, а є час не викобенюватися і послідовно євроінтегруватися за ухваленим планом.
Джерело
Про авторку. Лана Зеркаль, українська дипломатка, ексзаступниця міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.