Сайт присвячений новинам України та Світу. Новини спорту. Тренди на новини туризму. Погода. Використання матеріалів дозволяється за умови посилання на «d.ua»
Пекін офіційно визнав уповільнення темпів зростання та пообіцяв подолати дефляцію, але економісти сумніваються, чи вистачить для цього рішучості.
Китай офіційно визначив ціль зростання ВВП на 2026 рік на рівні 4,5–5 %. Це найнижчий орієнтир з 1991 року. Визнання того, що «Китайське економічне диво» поступово вичерпується під тиском кризи на ринку нерухомості, низького споживання та загрози дефляції, зазначає Bloomberg.
Щорічні засідання Всекитайських зборів народних представників (ВЗНП), найвищого законодавчого органу країни, стають ключовою подією для інвесторів та бізнесу. Незважаючи на сувору організацію та передбачуваність заходу, оголошені там цифри відображають пріоритети та занепокоєння команди Сі Цзіньпіна. Цього року найбільшу увагу привернув цільовий показник ВВП: уряд встановив орієнтир у 4,5–5 %. У попередні роки ціль становила близько 5% і досягалася.
Нові орієнтири значно нижчі за показники, які Китай демонстрував після вступу до Світової організації торгівлі у 2001 році, коли економіка зростала двозначними темпами. Зниження планки — це офіційне визнання: епоха «економічного дива» завершилася, і Пекін готовий прийняти недовиконання навіть цього скромнішого завдання.
Чотири ключові проблеми
Аналітики виділяють кілька основних проблем, що стримують зростання:
- Криза ринку нерухомості. Будівельний сектор, який ще нещодавно забезпечував понад чверть ВВП, досі не оговтався від обвалу після краху девелопера Evergrande. Споживачі, які зберігали заощадження в нерухомості, відчувають себе біднішими та зменшують витрати.
- Слабке внутрішнє споживання. Китайці продовжують економити, а не витрачати, що стримує внутрішній попит.
- Дефляція. Індекс споживчих цін коливається близько нуля, а індекс цін виробників у грудні зафіксував 39-й поспіль місяць зниження. Дефляція — це пастка: коли ціни знижуються, покупці відкладають витрати в очікуванні ще нижчих цін, що додатково уповільнює економіку. Японія пережила «втрачене десятиліття» 1990-х, борючись із цим самим явищем.
- Геополітична нестабільність. Єдиний сектор, що справді процвітає — це експорт. Але він залежить від стану світової економіки, яка сама опинилася під тиском через загострення на Близькому Сході після ударів США та Ізраїлю по Ірану та відповіді Тегерану.
Рефлекс з минулого
Прем’єр Лі Цян виступив із більш рішучими словами, ніж торік: уряд спрямує індекс споживчих цін «назад у позитивну зону». Це помітний зсув у порівнянні з минулорічним розпливчастим закликом до «прийнятного діапазону» інфляції, і перше публічне визнання того, що дефляція стала реальною загрозою.
Фіскальна політика відіграватиме важливу роль: бюджетний дефіцит сягне близько 4% ВВП — рекордного рівня. Але в Пекіні вже давно існує стійке небажання «відкривати шлюзи» стимулювання. Це рефлекс, успадкований від глобальної фінансової кризи 2007 – 2009 років: тоді Китай запустив масштабний пакет стимулів, який врятував економіку, але залишив величезний борговий тягар, з яким країна бореться досі.
Народний банк Китаю (НБК) діє значно обережніше, ніж центробанки Заходу в боротьбі з дефляцією. Приватні прогнози щодо зниження ставок раз по раз не справджуються: у минулому році НБК зробив лише одне скромне послаблення на 10 базисних пунктів. На відміну від ФРС США, Банку Японії чи Європейського центрального банку, НБК не має формального цільового показника інфляції та юридично закріпленої незалежності для досягнення конкретних числових орієнтирів. Без рішучих дій монетарної влади подолати дефляцію буде вкрай складно.
Кризова допомога
Парадоксально, але загострення на Близькому Сході може, мимоволі, допомогти Китаю. Стрибок цін на енергоносії через регіональний конфлікт здатний підштовхнути інфляцію вгору. Саме цього Пекін якраз і домагається, нехай і зовсім іншими методами. Водночас той самий стрибок цін уповільнить глобальну економіку, від якої залежить китайська експортна машина — єдиний двигун зростання, що наразі реально працює.
Поза Китаєм багато економістів скептично ставляться до офіційних даних ВВП. Показовим є відомий епізод: попередник Лі Цяна на посаді прем’єра свого часу назвав дані про ВВП «рукотворними» в розмові, яка стала надбанням громадськості завдяки дипломатичній депеші WikiLeaks. Це робить будь-які офіційні заяви про досягнення цільових показників ще менш переконливими для зовнішніх спостерігачів.
Раніше також стало відомо, що Китай став «новим типом наддержави» — енергетичною. КНР встановила майже 900 гігават сонячних потужностей, що перевищує відповідні потужності Європи та США разом узятих. Минулого року Китай виробив 1826 терават-годин електроенергії з сонця та вітру — у п’ять разів більше, ніж енергетичний еквівалент усіх його ядерних боєголовок.