Державна система, що займається питаннями зниклих безвісти, часто має недоліки, – зазначила психологиня Руденко.

У держави з’явилися алгоритми для роботи зі зниклими безвісти, але система часто дає збої

Про це в інтерв’ю для Еспресо повідомила засновниця громадської організації “Психологічна підтримка та реабілітація Вільний вибір” Тетяна Руденко.

“Якщо порівнювати з періодом АТО/ООС, то родини полонених і зниклих безвісти існували вже тоді, але це явище не було настільки публічно визнаним і не набуло такого масштабу, як сьогодні. Наразі ми маємо справу з великою кількістю людей, які пережили цей досвід. Важливо усвідомлювати, що не існує єдиного “протоколу” підтримки. Вся допомога повинна базуватися на психосоціальному підході. Насамперед йдеться про соціальну складову, а це – зрозумілі та прозорі державні сервіси, чіткі алгоритми дій у випадку зникнення безвісти або загибелі, адекватна комунікація з боку ТЦК, військових частин і державних установ”, – пояснює психологиня.

І лише після цього, зазначає вона, потрібна психологічна та психотерапевтична підтримка. Проте не всі звертаються за професійною допомогою, і не всім вона потрібна відразу. Якщо соціальні зв’язки достатньо міцні, якщо є підтримка з боку близьких і спільноти, то, на думку фахівців, людина може витримати цей досвід.

“Втім, іноді на фоні переживань виникають тривожні, депресивні симптоми, панічні атаки. У таких випадках професійна допомога стає необхідною. Тоді вже залучаються психологи та психотерапевти. Зазначу, що загалом доступність інформації та розуміння того, як правильно підтримувати людей із таким досвідом, зросли. Більше говорять про емоційну підтримку, про те, що варто і чого не варто говорити. Проте цього все ще недостатньо. Ми досі стикаємося з неадекватними реакціями з боку оточення. Ці реакції можуть погіршувати стан людей”, – підкреслила Тетяна Руденко.

Саме тому необхідно працювати одразу в двох напрямках: надавати безпосередню допомогу людям із таким досвідом і взаємодіяти з суспільством, щоб воно не шкодило, а ставало підтримкою.

“Так, у держави з’явилися більш-менш відпрацьовані алгоритми для роботи зі зниклими безвісти, але система часто дає збої. Людей інформують у незрозумілий спосіб, що, звісно, додатково травмує. Це частково можна пояснити перевантаженістю системи, але проблему потрібно визнавати”, – додала психологиня.

Повністю інтерв’ю: “Коли людина переживає гостру стресову реакцію, їй не потрібна “армія психологів”. Часто достатньо базових дій”, – психологиня Тетяна Руденко, читайте на сайті Еспресо