Росія перебуває в стані неусвідомленої “радіаційної” травми, зазначив психіатр Фільц.

Громадяни Росії перебувають у стані латентної, неусвідомленої травми, де травматичний чинник діє непомітно, подібно до радіації. І якщо накопичиться кумулятивний ефект, це може призвести до стану, коли він стане вкрай небезпечним для системи

Про це в ефірі Еспресо повідомив Олександр Фільц, український публічний інтелектуал, психіатр, професор, президент Європейської конфедерації психоаналітичних психотерапій, ректор університету UNBROKEN в інтерв’ю ведучому програми “Студія Захід” Антону Борковському.

“Питання, що відбувається з росіянами, є, до речі, дуже складним. Вони, безсумнівно, опинилися в ситуації значної травми. Можна провести таку аналогію: травма цунамі – я намагаюся втекти, вода мене наздоганяє, я десь б’юся, ледве не тону, вода все накриває, мушу жити в цій воді, людей немає, потрібно виживати. А інша аналогія – це, наприклад, я просто ходжу, а навколо радіація, про яку я не знаю, так ніби нічого немає, а радіація поступово мене знищує. Але з тієї води я, можливо, колись виберуся або мене хтось врятує. Тут я чітко усвідомлюю, у чому полягає травма. А якщо людина не знає, який травматичний вплив є постійним, токсичним, небезпечним, то Росія опинилася в ситуації неусвідомленої “радіаційної” травми. Тобто більшість населення не усвідомлює токсичного впливу травми, який жахливо руйнує”, – зазначив Олександр Фільц.

За його словами, токсичний вплив травми є значним, але не усвідомлюється. І коли травма досягне критичної межі, вона знищить організм.

“Ми усвідомлюємо, що існує травма, її не заперечуємо, говоримо, що вона є. Ми намагаємося уникати її, наприклад, такими екстремальними способами, як різноманітні оргії в Буковелі чи “батальйон Відень”, чи “всі підемо на Щекавицю”. Ми усвідомлюємо травму, розуміємо, визнаємо, що ця травма існує, не заперечуємо її, але стверджуємо, що будемо далі жити, працювати в надії, що якось її подолаємо. Навіть якщо ми не зможемо подолати – будемо жити з цією травмою до кінця життя, але продовжимо діяти, поки нам Бог дасть жити. Ось така приблизно наша позиція. Наші діти, можливо, не житимуть з травмою, але ми можемо і після війни залишитися в травмі, будемо виживати”, – прокоментував психіатр.

Фільц додав, що росіяни живуть у стані латентної, неусвідомленої травми, де травматичний чинник діє непомітно, як радіація. І якщо накопичиться кумулятивний ефект, це призведе до стану, коли він стане вкрай небезпечним, а ця система просто розвалиться.

• Раніше в ефірі Еспресо психологиня, гештальт-терапевтка, ректорка Українського вільного університету Лариса Дідковська зазначила, що травматичний досвід може стати основою для травматичного зростання.