Протягом двох десятиліть китайські користувачі інтернету шукали способи обійти цензуру, тоді як влада перетворила інтернет на засіб контролю. Розвиток штучного інтелекту може ще більше ускладнити ситуацію.
Щоб зрозуміти, що турбує лідера Китаю Сі Цзіньпіна, варто звернути увагу на те, що Пекін вимагає видаляти інтернет-цензорам. Директиви щодо цензури краще відображають страхи та амбіції Комуністичної партії Китаю, ніж будь-який офіційний документ, зазначає письменниця Лю Їлін у своїй новій книзі. Вона розкриває історію країни, що швидко змінюється, через призму wangmin — китайських “інтернет-громадян”, для яких веб став не лише розвагою, а й паралельним громадянським простором, пише Bloomberg.
Музика зупинилася
На початку можливості здавалися безмежними. Гей-поліцейський з віддаленого північного села знайшов онлайн-спільноту, а згодом створив найбільший у світі ЛГБТК-додаток для знайомств — публічно зробив камінг-аут і вийшов на біржу Nasdaq. Засновники цифрового журналу Feminist Voices організували вірусні протести на мікроблогінговій платформі Weibo, які змусили владу змінити політику на місцевому та національному рівнях. Хіп-хоп виконавець з Ченду знайшов свій голос і міжнародну аудиторію. Вигорілі технологічні працівники об’єдналися на платформі для кодування GitHub, щоб виступити проти графіка “996” (робота з 9 ранку до 9 вечора шість днів на тиждень).
Але згодом музика зупинилася. “Врешті-решт, ми всі були трохи наївними”, — зазначила Лю у коментарі Bloomberg, додавши, що доступ до технологій не призвів автоматично до більшої демократичної свободи, як це передбачали раніше.
Ранні обіцянки інтернету втрачають силу
Протягом приблизно двох десятиліть користувачі інтернету продовжували “танцювати”, навіть коли уряд посилював контроль. Поліцейський, який став підприємцем, втратив свою компанію через технологічні репресії та зміни в регуляторному середовищі. Feminist Voices — роки діалогів, текстів і спільноти — були стерті з інтернету; її засновниця покинула країну. Хіп-хоп був очищений в ім’я просування “позитивної енергії”. Репер повернувся до рідного міста, скаржачись на онлайн-екосистему, яка винагороджує націоналістичний шум замість майстерності. Тим часом “інволюція” в технологічному секторі лише посилилася з розвитком штучного інтелекту.
Китай не є єдиною країною, яка спостерігає, як ранні обіцянки інтернету втрачають свою актуальність. Цифрові надії Арабської весни були швидко знищені. У США Кремнієва долина зосередила владу в кількох платформах, а її лідери тепер відкрито залицяються до президента Дональда Трампа. На X (раніше Twitter) нелібералістський націоналізм заглушає нюанси — знайома картина для тих, хто спостерігав за Weibo.
Нове покоління націоналістів
Проте, як зазначає Лю, китайські націоналістичні інтернет-користувачі не є пережитками маоїзму. Багато з них виросли в багатшій, сильнішій країні; їхня формуюча пам’ять — це слава Олімпіади 2008 року, а не голод. І паніка навколо TikTok також змінила ціль. Після років попереджень про вплив Пекіна деякі американці тепер стурбовані, що зміна власника не зупинить маніпуляції, а лише змінить їх місце.
Желе на стіні
Дехто вважає, що Білл Клінтон помилявся, коли жартував, що Китаю буде так само важко контролювати інтернет, як “прибити желе до стіни”. Письменниця спростовує цей зручний наратив. Навіть під найскладнішими системами, створеними для придушення дисидентства, люди продовжують знаходити способи обходу. Активізм децентралізується. Мова мутує. Хештеги маскуються.
Лю згадує, як технології змінили сучасний Китай. Але її головне занепокоєння — що буде далі. Вона сказала Bloomberg, що боїться, що ШІ стане прискорювачем для подальшої централізації влади та нерівності як у Китаї, так і в США. Навіть якщо уряди не можуть співпрацювати для вирішення ризиків ШІ, вона бачить можливість для більшого обміну між групами громадянського суспільства, дослідниками і навіть вчителями. Боротьба з загрозами зверху починається з організації знизу.
Її послання американським політикам просте: перестаньте розглядати Китай як моноліт і не використовуйте 1,4 мільярда людей як екран, на який американці проєктують свої власні страхи, бажання та заздрість.
“Підземний вогонь” дисидентства
Рухи в китайському інтернеті є крихкими та ефемерними. Але вони все ще несуть те, що Лю, цитуючи засновницю Feminist Voices, називає “підземним вогнем”: повільне, вперте тепло дисидентства, яке виживає в жартах, кодових словах і цифрових спільнотах, чекаючи слушного моменту, щоб спалахнути.
Урок не в тому, що авторитарна цензура перемагає. Урок у тому, що креативність зберігається, і люди завжди знаходять нові способи використовувати технології, замість того щоб бути використаними ними.
Те, що регулятори прагнуть стерти — фемінізм, робочі заворушення, “lying flat” (відмова від кар’єрних амбіцій) — є справжнішою інвентаризацією вразливості, ніж будь-який п’ятирічний план. Історії, про які розповідає Лю, демонструють як зростаючу здатність держави звужувати реальність, так і впертість громадян долати ці обмеження.
Питання тепер у тому: чию сторону врешті-решт посилить штучний інтелект?
Нагадаємо, що російський “Роскомнадзор” починає уповільнювати роботу месенджера Telegram в Росії. Часткове обмеження роботи сервісу вже почалося. Це обмеження прокоментував засновник та власник Telegram Павєл Дуров. Він вважає, що Росія повторює досвід Ірану, намагаючись загнати населення в месенджер MAX.