Конфлікт з Іраном – які загрози чекають на США в Тихому океані – новини міжнародної політики.

Американські експерти попереджають: військова кампанія проти Ірану виснажує ракетні запаси та авіаційні ресурси, необхідні для стримування Пекіна та Москви.

США демонструють свою військову силу, завдаючи ударів по Ірану. Однак ця кампанія одночасно виснажує ресурси, які можуть бути потрібні для стримування Китаю та Росії, зазначає Bloomberg.

Чи підвищує розгром Ірану глобальний оборонний потенціал США? Аналітики пропонують три варіанти відповіді на це питання, залежно від точки зору.

• Так: демонстрація сили має психологічний вплив на супротивників і підвищує репутацію американської могутності.
• Ні: війна виснажує особовий склад і запаси озброєнь, які можуть бути необхідні в інших конфліктах.
• Залежить від обставин: наслідки для майбутніх конфліктів визначатимуться тим, чим завершиться поточна кампанія.

Психологічний вплив

З точки зору психологічного тиску на супротивників, операція Трампа в основному має позитивний ефект. Президент демонструє готовність до різкої ескалації, задіюючи глобальну ударну потужність, співпрацю з боєздатними союзниками та передові технології, які вирізняють США серед інших країн. Американські збройні сили знищують сили свого часу грізного супротивника. Крім того, Трамп, у співпраці з Ізраїлем, демонструє готовність ризикувати лідерами ворожих режимів.

Іран, звісно, не є рівнем Китаю чи Росії, і скептики можуть зазначити, що Трамп домінує над слабшими гравцями, але поступається сильнішим. Проте навіть ці елементи іранської операції корисні для стримування, оскільки вони змушують супротивників задуматися, що станеться, якщо вони наважаться кинути виклик Трампу.

Тривожні наслідки

Проте стримування залежить не лише від психологічного аспекту, а й від реального потенціалу. І тут наслідки операції значно тривожніші.

Війна проти Ірану, як і удари по єменським хуситам та інші нещодавні операції, поглинула величезну кількість крилатих ракет Tomahawk. Точні дані засекречені, але за оцінками, лише в перші дні війни США витратили кількість ракет, що в рази перевищує їхнє річне виробництво. Пентагон виснажив запаси іншої далекобійної зброї для ударів по іранських цілях, а також, що особливо небезпечно, перехоплювачів та засобів протиповітряної оборони, задіяних для відбиття іранських ударів у відповідь.

Ще один показовий факт: авіаносець USS Gerald Ford перебуває в одному з найтриваліших безперервних бойових походів в історії американського флоту. Висока інтенсивність операцій призводить до зносу авіаційної техніки, зокрема бомбардувальників B-2 та винищувачів F-22, які відіграватимуть ключову роль у можливих конфліктах в Європі чи Тихоокеанському регіоні.

Проблема з поповненням

Американська армія просто не спроможна вести кілька воєн одночасно або навіть одну за одною з невеликим проміжком. Незважаючи на нещодавні зусилля з нарощування виробництва боєприпасів, оборонно-промисловий комплекс не здатен швидко поповнити критичні запаси. Один колишній високопосадовець Пентагону в розмові з Bloomberg зізнався, що кожен із військових планів Міністерства оборони, якщо його реалізувати у затяжному форматі, є «потенційною екзистенційною загрозою» для здатності армії виконати будь-який інший план.

Затяжна операція проти Ірану може поглинути засоби протиповітряної та протиракетної оборони, які Трамп міг би продати Європі для потреб України. Ще небезпечніше, що вона може залишити США непідготовленими до протистояння в Західній частині Тихого океану. Вашингтон і без того не мав достатніх запасів боєприпасів навіть для короткої війни з Китаєм. З кожним новим залпом у Перській затоці цей дефіцит стає дедалі відчутнішим.

Проти власної стратегії

Сам Трамп у Національній оборонній стратегії визначив Китай головним «темпоформуючим викликом» для США і наголосив, що Вашингтон має уникати близькосхідних конфліктів, які виснажують ресурси та відвертають увагу від пріоритетів. Тепер же ця логіка ставиться під сумнів реальністю іранської операції.

Такі прогалини самі по собі, можливо, й не спровокують китайський напад на Тайвань, адже доленосні рішення зазвичай визначає складніший розрахунок. Але вони здатні поставити Трампа в позицію військової та дипломатичної слабкості, одночасно підвищуючи ризик катастрофічного зриву стримування.

Прорив чи болото

Те, яким буде підсумок поточної кампанії, визначить остаточний баланс. Аналітики Bloomberg окреслюють два полярних сценарії.

Оптимістичний сценарій: війна завершується за дні, а не тижні. Іранський режим настільки ослаблений, що більше не загрожує регіону, або ж схиляється до співпраці зі США. У такому разі витрати на зброю виправдовуються, Вашингтон нарешті здійснює свій багатообіцяний «тихоокеанський поворот», ліквідувавши двох союзників Пекіна (Венесуелу та Іран) і зміцнивши американський вплив на світові нафтові поставки. Криза може стати імпульсом для нових видатків на оборону та промислового прориву, необхідного для підготовки до більших конфліктів.

Песимістичний сценарій: поточна війна затягується на тижні. Іранський режим отримує болючі удари, але зберігається, накопичуючи образу й прагнучи відновити потенціал. Пентагон змушений залишити значні сили на Близькому Сході для заспокоєння союзників і стримування Тегерана, ризикуючи знову ввійти в ту саму воду за рік-два. «Тихоокеанський поворот» так і не відбувається, бо США знову загрузають у близькосхідному болоті.

Найближчі дні й тижні покажуть, який із сценаріїв реалізується, або щось між ними. Утім, у будь-якому разі, на думку Bloomberg, близькосхідна авантюра Трампа залишить глибокий відбиток не лише на Близькому Сході, а й на всій глобальній військовій позиції Америки.

Нагадаємо, уранці, 28 лютого, ізраїльські війська завдали низку ударів по Ірану. Також під атакою опинилися об’єкти терористичного угрупування “Хезболла” у Лівані. У відповідь Іран запустив по Ізраїлю “десятки” балістичних ракет та вдарив по американській базі у Бахрейні. ЗМІ також повідомляють, що численні вибухи чули в ОАЕ, Кувейті та Катарі, де розташовані американські бази.

Міністерство закордонних справ України закликало українців утриматися від поїздок до Ізраїлю та нагадало дійсну рекомендацію утриматися від поїздок до Ірану і залишити його територію. Після звернення декількох країн провести термінове засідання Ради Безпеки ООН з приводу ситуації на Близькому Сході, було вирішено таке засідання провести 28 лютого. Глава МЗС Ірану Аббас Арагчі заявив, що Іран готовий до деескалації і атакує лише американські військові бази в регіоні Близького Сходу, а не «американців на їхній землі». Також Іран готовий до переговорів після закінчення ударів США та Ізраїлю.

Колишній міністр закордонних справ Павло Клімкін заявив, що бойові дії США та Ізраїлю проти Ірану вплинуть на поставки зброї для України, оскільки США захочуть відновити запаси після атак. А прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, в рамках тільки йому зрозумілої логіки, заявив, що конфлікт на Близькому Сході «подвоює значення» нафтопроводу «Дружба» та знову закликав Україну відновити постачання нафти до Угорщини.

Пізніше голова Об’єднаного комітету начальників штабів генерал Ден Кейн заявив, що війна США проти Ірану не буде «однією операцією за одну ніч», а Сполученим Штатам слід очікувати більших втрат зі свого боку. Нагадаємо, що збройні сили Кувейту помилково збили три американські винищувачі F-15 над територією своєї країни. Об’єднані Арабські Емірати та Катар просять союзників, щоб ті допомогли їм переконати президента США Дональда Трампа скоротити тривалість військової операції проти Ірану. Однією з причин є обмежені запаси ракет для ППО.

В той же час, Пентагон і принаймні один уряд з країн Перської затоки ведуть переговори про закупівлю українських перехоплювачів для відбиття іранських дронів. Президент Володимир Зеленський повідомив про те, що отримав запит від США на допомогу від України для захисту від “шахедів” у регіоні Близького Сходу. Пізніше він заявив, що Україна 9 березня відправить першу групу фахівців до країн Перської затоки, яка навчатиме їхні сили оборони збивати ударні дрони.

Представник генерального штабу французької армії повідомив 5 березня, що Франція дозволила американським небойовим літакам використовувати авіабазу на материковій частині країни за “повної гарантії”, що ці літаки “ніяким чином не беруть участі в операціях США в Ірані”, а лише для захисту регіональних партнерів.

Стало відомо, що США та Ізраїль обговорювали можливість відправки спеціальних сил до Ірану для контролю над іранськими запасами високозбагаченого урану на пізнішому етапі війни. А Саудівська Аравія повідомила Тегерану, що хоча й підтримує дипломатичне врегулювання конфлікту Ірану зі Сполученими Штатами, продовження атак на королівство та його енергетичний сектор може змусити Ер-Ріяд вдатися до заходів у відповідь. Проте вже вранці 8 березня іранська столиця прокинулася у техногенній катастрофі — з неба на Тегеран падав дощ, вода якого була насичена нафтою: темна плівка вкривала вулиці, автомобілі та вікна будинків. Палаюча нафта потрапила у міську каналізаційну систему Тегерана.

Будь-яке силове рішення в цьому регіоні відкидає довгу тінь — на енергоринки, альянси та поточні війни. Питання не тільки в тому, хто відповість, а й у тому, хто зуміє обернути ситуацію на свою користь. Коли на Близькому Сході лунають вибухи, у Києві теж мають враховувати наслідки. Чи відволіче нова війна увагу союзників? Чи зміниться баланс сил між США, Іраном та їхніми опонентами? У статті «Після удару по Тегерану: хто виграє від переділу регіону?» член експертної ради Центру громадянських свобод В’ячеслав Ліхачов аналізує, хто посилюється, а хто ризикує втратити більше, ніж розраховував.