Самостійність антикорупційних органів хотіли знищити. Люди з картонками, активісти, правозахисники, незалежні журналісти, суб’єктні депутати та лідери ЄС відстояли САП і НАБУ. Але не для того, щоб «лакувати» їхню діяльність, а для того, щоб було з кого питати. Із Сухачова й ДБР питати нема чого. З голови СБУ Малюка, готового «розрядити ріжок у детективів», питати теж марно. За чинної влади — так точно.
Тому у розмові з керівником САП Олександром Клименком я ставила запитання, які могли йому не сподобатися. Звісно, він завжди може сховатися за таємницею слідства, й ми теж не хочемо зашкодити розслідуванням НАБУ, але водночас хочемо розуміти, наскільки просунулися ключові справи, якими є перспективи цих справ.
Тож я попросила свого співрозмовника спробувати знайти середнє арифметичне між таємницею слідства й правом народу, який має підстави для підозр, знати, що відбувається з топкорупцією й чому люди змушені були протягом останніх двох тижнів спостерігати за протистоянням між силовиками президента й незалежними антикорупційними інституціями.
Чи виконав він свою обіцянку у першій частині інтерв’ю — судити вам. Як, власне, і про те, чи виконає у другій, де ми будемо говорити про інститут угод, Одеський аеропорт та угоду САП з фігурантом двох кримінальних проваджень НАБУ Борисом Кауфманом.
Про незалежність, незахищеність детективів і стан держави
— Олександре, почну з питання про ситуацію, від якої хочеться втупитися в підлогу. Що означає заява президента про вашу із Семеном Кривоносом ДОПОВІДЬ ЙОМУ про те, що «були викриті на хабарі один із народних депутатів України, а також очільники районної та міської адміністрацій, військовослужбовці Національної гвардії України»? Що це взагалі за доповіді незалежних антикорупційних інституцій президенту? Володимир Зеленський, звісно, не уточнив, що йдеться про нардепа «Слуги народу» Олексія Кузнєцова та очільника РДА — ексначальника Луганської ОВА Сергія Гайдая, близького до голови ОПУ Андрія Єрмака. Гайдая, до речі, президент буквально за день міг призначити начальником Полтавської ОВА. Поясніть, будь ласка.
— Слово «доповідь» ужито в комунікаціях офісу президента, а не нами. Щодо причин зустрічі з президентом: після затримання народного депутата, низки підприємців та керівників військових райадміністрацій нам необхідно було проводити обшуки в Нацгвардії. Під підозрою наразі тільки керівник військової частини, водночас перевіряються дії більшої кількості нацгвардійців. От тільки коли НАБУ займається Нацгвардією, офіційні посадові особи держави цілеспрямовано звинувачують нас у роботі на Кремль без жодних доказів. До того ж у нас не було гарантій, що ніхто не послухав публічної поради голови Служби безпеки про те, що в набушників, які приходять із обшуком, можна «розряджати два ріжки».
— Хочете сказати, що ви діяли на випередження, щоб узяти президента в союзники?
— Так, або принаймні забрати право на незнання. Але тільки після того, як відбулося затримання депутата, коли ми фактично контролювали передачу коштів, керівник НАБУ повідомив президента як Верховного головнокомандувача про те, що така ситуація сталася і що ми обшукуватимемо Нацгвардію. Після цього президент запросив нас на офіційну зустріч. Тобто ніхто нікого не інформував до реалізації.
— Тобто ви тим самим захищали детективів?
— Так. Справді, незалежність НАБУ та САП було відстояно, люди розійшлися, але не можна забувати, що два детективи залишилися під вартою. І ця ситуація так чи інакше впливає на настрої всередині НАБУ та САП. Колектив не розуміє, чому їхні колеги сидять, а реальних доказів порушення закону цими людьми ніхто так і не надав. Детектив може прийти з обшуком до Нацгвардії, а завтра СБУ теж може його посадити. Деякі детективи почали дуже обережно розслідувати серйозні справи, де фігурує Служба безпеки або топчиновники. Обережність з’явилася не тільки у прокурорів і детективів, а й у людей, які з нами співпрацюють. Тому що вони бояться розконспірації, перебуваючи у тому числі на офіційних посадах. Фактично два тижні нічого не рухалося. Зараз ми поступово починаємо відновлювати довіру і продовжувати наші операції та співпрацю.
Тішить, що є й протилежні випадки, коли в частини людей, навпаки, з’явилося значно більше мотивації працювати й демонструвати результат, якого від нас насамперед очікує суспільство.
— У вас є комунікація із СБУ щодо заарештованих детективів, зокрема Руслана Магомедрасулова, який розслідував справу Тимура Міндіча?
— Директор НАБУ комунікує з головою Служби безпеки. НАБУ направило запит із проханням надати докази, оскільки відкриті службові розслідування стосуються затриманих детективів і директору потрібно розуміти реальну ситуацію для ухвалення кадрових рішень. Але, наскільки мені відомо, жодних матеріалів НАБУ досі не надали. Апеляцію також перенесли на кінець серпня.
На прес-конференції голова СБУ та генеральний прокурор повідомили, що детектив Руслан Магомедрасулов ініціював обшуки в Нацгвардії. Але не уточнили, що ці обшуки проводилися в межах двох різних проваджень, із різними слідчими та прокурорами. Одну зі справ ініціювала СБУ. Попри це, нас звинувачують у «російському сліді». Міністр МВС публічно припустив, що обшуки могли бути ініційовані Кремлем. Як можна робити такі припущення без доказів, іще й публічно? Це ненормально. Наслідки таких заяв залишаться, і ми не знаємо, чи продовжаться затримання детективів у майбутньому, адже НАБУ розслідує численні справи у сфері оборони. За нашою інформацією, продовжує здійснюватися тиск на певних людей, щоб вони свідчили, що дійсно в НАБУ є російські впливи.
— Як вам відомо, в кожного проєкту завжди є замовник, група архітекторів, підрядник і прораб. У випадку із законопроєктом, який позбавляв НАБУ та САП повноважень, хто яку роль виконував? Розкажіть, будь ласка, хто замовляв цей закон, хто його розробляв, а хто реалізовував — руками народних депутатів? Самі депутати не рахуються. Як проголосували 263, так і відмотали назад — конституційною більшістю. Вони — не суб’єкти. Хто ж був справжніми суб’єктами цього проєкту?
— Ми не можемо вдаватися до публічних звинувачень і виходити за межі правового поля. Але для себе ми чітко визначили, хто яку роль відігравав, хто був ініціативним і хто чого вимагав під час так званої атаки на НАБУ та САП, яку вони називали бліцкригом, що мав пройти максимально швидко, аби ми не встигли оговтатися. Ми бачили, хто з правоохоронних органів виконував ці функції, хто їх санкціонував, а хто модерував. Інформація, що з’являлася в ЗМІ про тих, хто займався цим, підтверджується. Крім того, ми точно знаємо, хто був найініціативнішим і найактивнішим.
— Багато хто докоряв вам, що ви думали тільки про НАБУ та САП, коли писали свою частину другого президентського законопроєкту. Коли його ухвалили, генпрокурор отримав іще більше, зокрема кадрових повноважень.
— Ми писали частину, яка повертає повноваження НАБУ та САП. І ми справді не маємо стосунку до решти закону. Нам узагалі важко це комунікувати, тому що відразу постає запитання: чому ви втручаєтеся в те, що вас не стосується? Ми не маємо повноважень ухвалювати рішення щодо законодавства — це справа Верховної Ради. Але, звісно, ми чудово розуміємо, що фактично повернулися до ситуації до 22 липня. Нічого не змінилося. Закон як покладав на нас обов’язок розслідувати корупцію серед депутатів, так і покладає зараз. Проте як до цього бліцкригу, так і після ми як не могли, так і не можемо почати розслідування чи виконувати слідчі дії щодо депутатів (наприклад, обшук) без погодження з Генпрокуратурою. Чи треба це змінити? Однозначно! Це, до речі, один із ключових пунктів посилення антикорупційного блоку Плану Ukrainian Facility.
— Антикорупційний блок створювався як острівець, принципи якого поступово мали б охопити всю правоохоронну систему й очистити її. Однак цього не сталося. Ба більше, цей острівець ледь не знищили руками правоохоронної системи.
— Ключовий принцип демократії — це змінність влади та наявність незалежних інституцій. Що більше ми матимемо інституцій, які не залежатимуть від політичного керівництва, то демократичнішою буде наша країна, оскільки зберігатиметься баланс. Не можна казати силовикам: «Затримайте їх, тому що вони нам не подобаються». Якби орган був незалежним, він би не виконував таких вказівок. Він би перевірив, чи є докази, і якщо їх немає, відмовився б від подальших дій. На мою думку, наразі в Україні є лише три політично незалежні інституції: НАБУ, САП і ВАКС.
— Про НАЗК не запитувати?
— Я вам уже назвав три інституції.
— Політичної волі для боротьби з корупцією не було ні в попередньої, ні в чинної влади. Але чому саме зараз вам улаштували таку обструкцію?
— Це рефлексія на результати нашої роботи. Фактично це накопичувальний ефект.
— Але тригером стало те, що ви дотягнулися до найближчого оточення президента.
— Те, що відбулося, — це результати наших розслідувань. Нас фактично ніколи не любили. Все те, що було досягнуто за ці десять років — повноваження, забезпечення, гарантії, — здобувалося під тиском міжнародних партнерів і суспільства. Все це парламент голосував через «не хочу». Європейці, розуміючи важливість незалежних інституцій, у кожній вимозі щодо інтеграції України до ЄС чорним по білому прописали посилення незалежності НАБУ та САП, гарантії їхньої незалежності та спроможностей. Це робилося й робиться для того, щоби зберегти цей здобуток.
— Депутати перед голосуванням за законопроєкт президента вимагали гарантій від голови фракції Давида Арахамії та влади, що не буде помсти з боку детективів і прокурорів. Ключова теза, яка скрізь циркулювала після вашого інтерв’ю «Суспільному», де ви пообіцяли розібрати операцію проти НАБУ та САП «до молекул», — про те, що будуть репресії.
— Це маніпуляція. Ми ніколи не займалися й ніколи не займатимемося політичними переслідуваннями. У наших провадженнях ніколи не було й не буде політичного підтексту. Якщо зібрано достатні докази щодо корупційного злочину — ми рухаємося в цій справі. Якщо їх немає — не рухаємося. І це незалежно від приналежності чи результатів голосування будь-якої особи, будь-якого депутата. Ми намагаємося заспокоїти колективи, тому що головне в цій ситуації — зберегти інституції. І зовні — не дати зруйнувати їх законодавчо, і зсередини — не допустити деморалізації колективу.
— Під час проведення обшуків було багато порушень із боку СБУ. В декількох детективів проводили обшуки на підставі публікацій у ТГ-помийках, близьких до Банкової. Це про що?
— Це про порушення прав, закону, про непрозорість і непублічність. Ви провели обшук у детективів за такими обвинуваченнями? Ок. Це спричинило великий резонанс. То чому ж ви не виходите й не комунікуєте із суспільством? Покажіть докази. Це ж просто.
— У мене стійке відчуття, що ми самі не помітили, як опинилися на межі. Бо за вітриною «переможного» проголосованого закону президента маємо таке: в державі ніхто не реагує на неприпустимі заяви голови СБУ, на відсутність ухвал суду про обшук, на застосування фізичної сили, на порушення презумпції невинуватості та оприлюднення прізвищ. Мордою в підлогу. Без доказів. Усе можна. Бо війна. А хто мав би це розслідувати? Хто має сказати, що ми так не робимо в правовій державі? Хто взагалі сьогодні може це сказати? Якщо мовчить президент.
— У нас є генеральний прокурор.
— Але Руслан Кравченко був серед головних «кастраторів» НАБУ та САП! Згадаймо лишень, як наступного дня після знищення Верховною Радою незалежності НАБУ та САП він разом із головою СБУ вийшов на прес-конференцію, щоб виправдати дії силовиків і парламенту. Історичний старт нового генпрокурора.
Про топкорупцію, експертизу та справу Єрмака-молодшого
— Що ви відчуваєте, коли пана Германа Галущенка — ексголову «Енергоатому», при якому «Енергоатом» став збитковим, ексміністра енергетики, у відомстві якого крали під час війни, що власне й розслідує НАБУ, за ініціативою президента призначають міністром юстиції?
— Ми нечасто комунікуємо з міністром юстиції. Виключно тоді, коли напрацьовуються зміни, які дотичні до нашої роботи. Нас можуть запрошувати до робочих груп і обговорень фінальних актів. Тому як інституція ми нічого не відчуваємо. Майже. У нашій підслідності топпосадовці держави, тож ми за визначенням маємо бути готові до того, що посадовці, з якими ведеться якась робоча взаємодія, завтра можуть стати нашими фігурантами. Ми постійно з цим працюємо. Щодо справи по «Енергоатому», вона розслідується. Можу сказати для балансу, про який ви просили, що ми маємо не одне і навіть не два провадження в цій сфері, і вони визначені як пріоритетні і мною, і директором НАБУ. Робота в цьому напрямі триває дуже активна, і можу запевнити, що жодні прізвища фігурантів не стануть на заваді цих розслідувань.
— А що ви відчуваєте, коли колишній голова Київського науково-дослідного інституту судових експертиз пан Рувін, на якому печатки ніде ставити, стає офіційним радником того ж міністра юстиції пана Галущенка і сідає в кабінет біля приймальні міністра? Частину директорів експертних установ уже перевели на тимчасові контракти, і з ними ведуть переговори щодо їхнього майбутнього.
— Саме враховуючи все це, наша позиція незмінна: антикорупційному блоку потрібна незалежна судова експертиза. Але не «своя» експертиза, а незалежна. Тому що є позиція Європейського суду з прав людини: експертна установа, яка видає висновок експертизи, має бути незалежна від органу досудового розслідування. Тобто вона має бути незалежна від НАБУ, але займатися проведенням експертних досліджень виключно в справах НАБУ. Важливо також, щоб туди могли звертатися із запитом про проведення експертизи або з постановою не тільки детективи, а й сторона захисту, якщо це справа підслідна НАБУ.
Ми вже співпрацювали з усіма існуючими інститутами, і скрізь у нас були випадки, коли під час обшуків у фігурантів ми знаходили проєкти висновків експертних установ для НАБУ. Тому ми розуміємо, як надзвичайно важлива для наших розслідувань експертиза. Плюс це буде важливо в процесі відбудови, адже всі справи по будівництву, відбудові та реконструкції передбачатимуть проведення експертиз.
— І ви вважаєте, що законодавець і чинна влада дозволять створити незалежну експертизу, коли радником призначають Рувіна?
— Нам потрібно робити своє. На зараз комунікація і ключовий аргумент законодавців полягають у тому, що не потрібно створювати окрему незалежну установу, а необхідно реформувати весь інститут експертизи. По-перше, це дуже довго, і не факт, що це буде успішний проєкт. По-друге, якщо ми почнемо з одного реально незалежного інституту, то це буде швидше, дешевше, і якщо проєкт буде успішним, держава зможе перенести цей досвід на всі інші експертні установи.
— Але ще 2023 року в рамках реформи судових експертиз було створено Науково-дослідний центр незалежних судових експертиз Міністерства юстиції України (НДЦНСЕ). Там є і наглядова рада з міжнародними експертами, і поліграф, і обмежений вплив Мін’юсту. Однак, за моєю інформацією, за два роки НАБУ звернулося туди лише двічі, тоді як інші правоохоронні органи активно співпрацюють із цією установою.
— По-перше, для дійсно незалежної роботи, я переконаний, гарантії незалежності такої установи мають бути закріплені на законодавчому рівні. По-друге, там, де всі й одразу, пріоритетності у боротьбі з топкорупцією не буде досягнуто. Будь-яка установа за такого підходу загрузне в спамі справ.
— З вашими можливостями розслідувати злочини депутатів ми вже розібралися, а от із фінансово сенситивними людьми з оточення президента, до яких ви вже дотягнулися, ще ні. Тимур Міндіч, Олексій Чернишов, Олексій Резніков, Ростислав Шурма, Сергій Шефір… З кого почнемо? По справі ексміністра розвитку громад та територій Чернишова, якого, за версією слідства, підозрюють у зловживанні службовим становищем та отриманні неправомірної вигоди на суму понад 14,5 мільйона гривень у вигляді знижок при купівлі елітного житла і якому гарантували безкарність після повернення з-за кордону ціною ліквідації незалежності антикорблоку, є новини?
— У цій справі є більше епізодів, ніж стало відомо суспільству завдяки підозрам, це правда. Вони розслідуються. Якщо буде зібрано достатньо доказів, суспільство про це дізнається з офіційних каналів НАБУ і САП.
— Тимур Міндіч і історія з документуванням розмов на знаній квартирі, де п’ять років тому президент святкував свій день народження і де перші особи обговорювали політичні та бізнесові питання. Я не знаю, як ви це прокоментуєте, але про це написали всі медіа. Як і про те, що Міндіч виїхав за кордон. Підозра буде?
— Ми не коментуємо проваджень, які перебувають у роботі НАБУ і САП.
— Що ж, для тих, хто вміє читати між рядків, це також відповідь. Але Семен Кривонос уже публічно підтвердив обшук у будинку ексзаступника голови ОПУ Ростислава Шурми на території Баварії, про який ми знали, але не писали, щоб не зашкодити слідству. За даними розслідувань, справа пов’язана з корупційними схемами у сфері «зеленого тарифу» на електроенергію, де фігурують підприємства, які пов’язані з братом Шурми — Олегом і які отримували виплати за електроенергію із сонячних станцій начебто незаконно, зокрема з територій, підконтрольних окупантам. Зараз ідеться про передачу доказів німецькою стороною. Яких?
— І все ж таки я вважаю, що неправильно коментувати перебіг і результати слідчих дій у будь-якому провадженні. Навіть якщо цю інформацію було поширено в медіа. Я розумію, що країна, суспільство мають право знати, але потім нас звинувачують у тому, що ми занадто коментуємо і порушуємо презумпцію невинуватості, за що отримуємо позови від сторони захисту. У нас уже були такі випадки. Але зрозуміло, що ніхто не скаже, що обшуків не було, якщо їх провели.
— А ви можете підтвердити, що, окрім запиту в Німеччину, НАБУ зробило запит в іншу дружню країну щодо Шурми? Є вже відповідь?
— Для нас визначеними пріоритетами є енергетика, оборона та інші сфери. Тому це одне із пріоритетних проваджень. Але будь-яка додаткова інформація точно може зашкодити розслідуванню. Фігурант дізнається про наші запити і зрозуміє, що до нього ще можуть прийти. Це ж абсурд. І потім суспільство запитає: де результати? А ми вже розповіли, що направили запити туди і туди, чим попередили фігурантів. Ми хочемо не розповісти про плани, а показати результат.
— 3 липня в ексміністра оборони Олексія Резнікова у рамках справи щодо закупівлі продуктів для Збройних сил України за завищеними цінами, зокрема «яєць по 17 гривень за штуку», був проведений обшук. За нашою інформацією, був вилучений телефон. У цій справі багато підозр, але не щодо міністра. Чому?
— У нас багато розслідувань стосовно закупівель за час каденції пана Резнікова на посаді міністра оборони, і ми не відкидаємо жодних версій. Ми перевіряємо всі слідчі версії та причетність усіх осіб, які мали дотичність до тих чи інших закупівель. Щодо обшуку у Резнікова, то я бачив вашу публікацію. Такий факт дійсно мав місце, ми проводили багато обшуків, але я не поспішав би з висновками щодо доказової цінності вилученого, і в тому числі саме цього пристрою.
— Ексрадник і друг президента Сергій Шефір фігурував не лише в матеріалах, пов’язаних зі справою Германа Галущенка, а й у справі Одеського припортового заводу та ексголови Фонду держмайна Дмитра Сенніченка. Пан Сенніченко підозрюється в організації злочинного угруповання та зловживанні службовим становищем, що призвело до заволодіння державними коштами на суму понад 500 мільйонів гривень. Основні епізоди справи стосуються махінацій під час продажу об’єктів державного майна, зокрема Одеського припортового заводу, а також у гірничо-хімічній промисловості.
— Справа щодо колишнього керівника Фонду держмайна та його злочинної організації розслідується. Там багато підозр, також є інші юрисдикції, створено спеціальну слідчу групу. Проводяться пошуки та арешти майна за кордоном. Ключовим є вирішення питання екстрадиції осіб, які переховуються. Тут два проблемні моменти: звинувачення в неналежних умовах утримання екстрадованих осіб і загроза безпеці особи в Україні через війну.
Питання частково вирішувалося завдяки попередньому генеральному прокурору Костіну, який разом із Міністерством юстиції відібрав установи для утримання екстрадованих, там зробили ремонти й провели навчання персоналу. Гарантовано, що ці особи перебуватимуть лише в таких установах, якщо їм оберуть запобіжний захід — тримання під вартою.
У підсумку кількість екстрадицій зросла, хоча це поки не найвищий рівень. Важливі зрушення сталися в таких країнах, як Німеччина. Наступний крок — Австрія, де найбільше фігурантів. Якщо інші країни також нададуть екстрадицію, Австрії буде важко відмовити.
Ми завжди комунікуємо на всіх платформах, де зустрічаємося з партнерами та представниками інших країн: «Дивіться, є величезний запит до України, яка має належним чином боротися з корупцією. Ми починаємо. Ці люди тікають до ваших країн, а ви їх нам не видаєте. Ми засуджуємо їх заочно, направляємо вам вирок, щоб хоча б конфіскувати й повернути кошти до нас. Але ви й цього не виконуєте, тому що хочете вирок за загальною процедурою. Але ви ж, виходить, самі ставите нас у патову ситуацію».
— Тобто Сенніченка ми в Україні не побачимо?
— Щодо нього, як і щодо інших підозрюваних ми направили величезну кількість запитів на екстрадицію до різних країн. У його випадку процедура ще триває в Іспанії. Загалом у цій справі розпочато чотири екстрадиційні процедури в різних країнах, побачимо, який буде результат. Питання зазвичай вирішують до 9–10 місяців, а може, й рік, тому що є способи затягування. Фігуранти звертаються по надання їм статусу біженця, і суд зупиняє екстрадицію, поки не вирішиться це питання. Потім відбувається оскарження в судах усіх інстанцій. Коли процедура щодо біженства завершиться, суд продовжить розгляд справи про екстрадицію.
Аналогічна ситуація — зі Сполученим Королівством. У нас там також є частина фігурантів, для яких виписано ордери на арешт, і деяких навіть затримують. Процес екстрадиції вже розпочався, але він є досить довгим. У справі ОПЗ були затримання кількох осіб, і зараз починаються процедури їх екстрадиції.
— Як ви можете оцінити масштаб збитків, завданих державі саме за цією схемою? Плюс ви забули про Шефіра. Наскільки ця історія була прикрита політично?
— Був публічний процес розгляду запобіжних заходів, де комунікувалося багато листування між фігурантами та їхніми зв’язками з посадовими особами в державі. Я не хочу цього коментувати, але хто ознайомився з інформацією з публічних судових засідань, той міг оцінити їхні дії.
Однозначно це — масштабна історія. І ми бачимо, куди рухатися далі. Питання в складності доказування, коли людина не залишає слідів, не є підписантом документів або офіційно не надає вказівок, а лише дає неофіційні команди. Тобто організатора задокументувати найскладніше. Це завжди так.
— Але ж ви це якось робите?
— Намагаємося. Дивіться, зараз 2025 рік, усі ми користуємося телефонами. Фактично це — все наше життя. Але ми не маємо права прослуховувати телефони. Якщо ми звертаємося до СБУ з цим проханням, то наші фігуранти фактично відразу знають про те, що ми цікавимося їхньою персоною. Тому ми не прослуховуємо. Це все до розмови про ефективність. Проведено аудит НАБУ, і там є список заходів, яких потрібно вжити для збільшення ефективності. Там величезна кількість законодавчих рішень, включно зі скасуванням шкідливих «поправок Лозового», створенням незалежної експертної установи, а також можливістю прослуховування незалежно від СБУ. Ці питання порушуються вже багато років, але по суті не вирішуються.
— Що потрібно для того, щоб ви мали можливість прослуховувати телефони?
— Уряд має забезпечити фінансування цього проєкту, а Служба безпеки — надати технічну можливість. Потрібно також залучити операторів мобільного зв’язку.
— У веденні НАБУ — справа брата Андрія Єрмака, Дениса Єрмака. То він торгував посадами чи ні? Хтось дасть на це відповідь п’ять років по тому?
— За моєї каденції я не пам’ятаю такої справи. Але зараз уточню. (Керівник САП телефонує. — І.В.). Як мені пояснили, НАБУ ще 2020 року передала цю справу поліції, а та — СБУ.
— А ви можете дати статистику справ, які за вашої каденції з тих чи інших причин були передані до інших правоохоронних органів — ДБР, БЕБ, МВС, СБУ?
— Ні, щоб у нас поза нашою волею забрали провадження — такого не було. Тільки внаслідок власних рішень, пов’язаних із остаточним визначенням підслідності.
— А справа п’ятого президента Петра Порошенка, що стосується конфлікту навколо української ділянки нафтопродуктопроводу «Самара—Західний напрямок»? За версією слідства та журналістських розслідувань, 2017 року Рівненський господарський суд під тиском адміністрації Порошенка передав трубу компанії, пов’язаній із Віктором Медведчуком. Надалі справу розслідувало НАБУ, а потім — СБУ. Чому так?
— Це було спільне рішення НАБУ та САП. Ми направили до суду частину провадження стосовно експертів-оцінювачів, які надавали недостовірну оцінку, стверджуючи, що було проведено модернізацію труби, хоча цього не сталося. Ми довели, що ремонтів ніхто не проводив і експертиза була недостовірною. Також ми займалися позовом про повернення труби державі. За підсумками судових розглядів ухвалено остаточне рішення й усю трубу передано державі. Під час розслідування ми неодноразово зверталися до ВАКС із клопотаннями, але нам відмовляли через порушення підслідності. Тому прокурор підтримав ініціативу детективів, і було ухвалено рішення передати справу до СБУ. Але буквально нещодавно справа повернулася до нас.
— Я знаю, що НАБУ вагалося, чи приймати її назад. Тобто з доказами все гаразд, якщо таки забрали?
— Можу лише сказати, що в нашій практиці є приклади, коли ми забирали справи за підслідністю з інших органів — і закривали. Бо формально — наша підслідність, але допущено кричущі порушення або є суттєві проблеми з доказами, а способи дозбирати доказову базу вже втрачено. Інколи в такий спосіб колеги з інших правоохоронних органів намагаються «скинути» нам свої недопрацювання: бувало, ми забирали справи, однак після ретельного вивчення повертали їх назад. Але траплялося й так, що забирали справу й успішно доводили до реалізації.
— На цьому тижні всі охочі могли спостерігати за засіданням ВАКС у справі Нацгвардії, де фігурує ексначальник Луганської ОВА і вже ексголова Мукачівської районної державної адміністрації Сергій Гайдай. «Я знаю Єрмака більше 20 років, і він мене слухає». Це прокурор процитував одну із записаних під час ОРД реплік пана Гайдая.
— Прокурор озвучив це як один із ризиків того, що підозрюваний пов’язаний із посадовими особами, які мають вплив у державі.
— Це вас як учасників розслідування мотивує до подальших дій?
— Треба розуміти, що ми не займаємося всією корупцією. Коли були останні зміни до Кримінального кодексу, ми пропонували включити до наших суб’єктів керівника офісу президента, його заступників, заступників керівника Державного бюро розслідувань, керівників ОДА, ОВА, РДА. Але правоохоронний комітет цього не врахував.
Посади керівника та заступників керівника офісу президента не віднесені до нашої прямої підслідності. НАБУ має право розслідувати корупційні злочини, вчинені такими суб’єктами, лише за чітко визначеними статтями Кримінального кодексу України і лише за певних умов, якщо сума неправомірної вигоди перевищує в еквіваленті 40 тисяч доларів США, або якщо сума завданих збитків перевищує 15 мільйонів гривень.
Також за умови, що злочин вчинено за участі інших посадових осіб, які прямо віднесені до нашої підслідності. Ми завжди висловлювалися про необхідність віднесення цих посад і тих, що перелічені вище, до нашої підслідності.