Оборонний бюджет Китаю – фактичні витрати вдвічі перевищують офіційно оголошені.

На папері Пекін витрачає на армію вчетверо менше, ніж Вашингтон. Проте реальна ситуація є зовсім іншою, і вона змінюється набагато швидше, ніж передбачалося.

Офіційний оборонний бюджет Китаю виглядає досить скромно: $245 млрд проти майже $900 млрд у США. Однак така порівняльна арифметика є оманливою: фактичні витрати Пекіна на армію можуть перевищувати задекларовані цифри на 40–90%, а темп нарощування військової потужності значно швидший, ніж вважається на Заході, зазначає Bloomberg.

Занижений офіційний бюджет

На щорічній сесії Всекитайських зборів народних представників (найважливішому політичному форумі країни) було оголошено про чергове збільшення оборонного бюджету на 7,2%. Це вже третій рік поспіль, коли темп зростання зафіксовано на рівні 7%, що більш ніж удвічі перевищує цільовий показник зростання китайської економіки — близько 5% на рік.

Проте Міністерство оборони США оцінює реальні військові витрати Китаю у значно більшому діапазоні: офіційний бюджет не враховує фінансування воєнізованих формувань, Берегової охорони Китаю та так званих «сірих зон»: інструментів тиску, які Пекін активно використовує для відстоювання своїх територіальних претензій без формального оголошення війни. «Сірі зони» — це дії, які формально не є воєнними: переслідування суден, блокади, провокації в спірних акваторіях.

Динаміка порівняльних показників особливо вражає. У 2012 році китайські оборонні витрати становили приблизно одну шосту від американських, згідно з оцінкою Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS). До 2024 року ця частка зросла до однієї третини. Іншими словами, за 12 років Китай подвоїв свою «вагу» у глобальному військовому балансі відносно США.

Для порівняння: Китай витрачає на армію приблизно в п’ять разів більше, ніж Японія, і майже в сім разів більше, ніж Південна Корея — два ключові союзники США в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.

Найбільший флот у світі

Пекін вже має найбільші у світі військово-морські сили за кількістю бойових кораблів і продовжує будувати нові швидше, ніж США. За прогнозами аналітиків, до 2030 року перевага Китаю у кількості бойових суден над американським флотом може досягти 1,5 до 1. На військовому параді 2024 року Народно-визвольна армія Китаю (НВАК) продемонструвала наявність усіх трьох складових ядерної тріади: авіаційних, наземних та морських носіїв ядерної зброї. Ядерна тріада вважається найвищим рівнем стратегічного стримування: вона унеможливлює знищення всього арсеналу однією упереджувальною атакою. Раніше цього рівня у світі досягли лише США та Росія.

Кожне нове збільшення оборонного бюджету Китаю є тривожним сигналом для США та всієї Азії, оскільки список потенційних збройних конфліктів залишається довгим:

• Тайвань. Пекін ніколи не відмовлявся від права на «возз’єднання» силою; деякі джерела в американській розвідці вважають 2027 рік дедлайном для готовності НВАК до військової операції проти острова.
• Південнокитайське та Східнокитайське моря. Китай систематично розширює свою присутність у спірних акваторіях.
• Гімалайський кордон з Індією неодноразово ставав місцем збройних сутичок.
• Японія. Зіткнення між китайськими та японськими суднами стали регулярним явищем.
• Австралія та Нова Зеландія. Китайські навчання з бойовою стрільбою в акваторіях поблизу цих країн демонструють нову готовність Пекіна діяти за межами традиційних зон впливу.

Суттєвий прогрес без досвіду

Час і темп модернізації не є випадковими. Сі Цзіньпін поставив перед НВАК завдання — досягти суттєвого прогресу до 2027 року, коли армія відзначатиме 100-річний ювілей. Це також рік, коли, за даними американської розвідки, Пекін прагне мати армію, здатну провести військову операцію проти Тайваню. Проте багато аналітиків сумніваються в реальній спроможності НВАК здійснити настільки технічно складну операцію, як морський десант і захоплення острова, захищеного сучасними системами протиповітряної та протикорабельної оборони.

Тим часом масштабні чистки у командуванні армії, зокрема звільнення ключових генералів із реальним бойовим досвідом, зміцнили особисту владу Сі Цзіньпіна над збройними силами, але водночас виявили серйозну вразливість. Нейл Томас, експерт із китайської політики в Центрі аналізу Китаю Інституту азіатського суспільства, зазначає: «НВАК досі має вкрай мало бойового досвіду і лише нещодавно почала опрацьовувати спільні можливості, над якими США працювали ще з 1980-х. Вони не мають достатньої практики проведення складних військових операцій».

Ставка на штучний інтелект

Пекін усвідомлює цей дефіцит і робить стратегічну ставку на технологічний стрибок. Китай активно інвестує у штучний інтелект для вдосконалення процесів прийняття бойових рішень. Це робиться саме для того, щоб компенсувати брак реального досвіду ведення бойових дій. Це глобальна тенденція: сучасні армії дедалі більше покладаються на алгоритми для розпізнавання цілей, координації дронів та аналізу розвідувальних даних у режимі реального часу. Крім того, за останні п’ять років Китай потроїв кількість супутників військового та подвійного призначення на орбіті — з 117 у 2019 році до 267 у 2024-му. Ці можливості ще не є повністю зрілими, але чітко вказують напрям розвитку.

Удари США та Ізраїлю по Ірану додатково висвітлили прогалини в підготовці НВАК до реального бою — і Пекін це враховує, пришвидшуючи технологічну модернізацію.

Bloomberg рекомендує США та їхнім союзникам розширити масштаб спільних військових навчань, хоча зробити це зараз, поки Вашингтон відволікається на Близький Схід, вкрай складно. Японія, Індія та Південна Корея вже збільшують власні оборонні витрати. Для Тайваню пріоритетом є підготовка до потенційної морської блокади або інтенсивних ударних кампаній при одночасному зміцненні власної стійкості зсередини.

Реальна загроза не в черговому відсотку приросту бюджету. Небезпека полягає в трансформації всієї системи китайської військової потуги, яка відбувається тихо, методично і значно швидше, ніж фіксують офіційні цифри.

Нагадаємо, що Міжнародний валютний фонд звинуватив Китай у нищенні світової економіки. За його оцінкою, економічна політика Китаю шкодить торговим партнерам і веде до марнотратства всередині країни.

Раніше також стало відомо, що Китай став «новим типом наддержави» — енергетичною. КНР встановила майже 900 гігават сонячних потужностей, що перевищує відповідні потужності Європи та США разом узятих. Минулого року Китай виробив 1826 терават-годин електроенергії з сонця та вітру — у п’ять разів більше, ніж енергетичний еквівалент усіх його ядерних боєголовок.