У першій частині інтерв’ю з керівником САП Олександром Клименком ми говорили про незалежність антикорупційних інституцій, спроби влади та силовиків її знищити, про ризики від цього для країни, а також про розслідування кримінальних проваджень стосовно фінансово сенситивних осіб із найближчого оточення президента.
Чому інститут угод зі слідством важливий для антикорупційного блоку? Чи правда, що фігуранти розслідування НАБУ про виведення з власності громади Одеського аеропорту Борис Кауфман і Олександр Борухович (Грановський) залишилися його власниками? Хто і навіщо займається дискредитацією антикорупційних інституцій?
Відповіді на ці та інші запитання — в другій частині інтерв’ю з Олександром Клименком.
— Олександре, однією з вимог ЄС, які висуваються до антикорупційного блоку, є вдосконалення інституту угод зі слідством. У липні 2024 року партія влади лобіювала у парламенті законопроєкт про підвищення ефективності угод зі слідством, який було розкритиковано як експертами, так і антикорупційними організаціями. У результаті проєкт було знято з розгляду. Що, на ваш погляд, у ньому було не так і як треба насправді користуватися цим інструментом?
— При заволодінні коштами часто використовують підприємства, що реєструються на фіктивних осіб. Ці люди стають номінальними директорами, які підписують документи. Хоча вони отримують символічну винагороду в 100 доларів за те, що інші використали їхні дані для реєстрації, але їхні дії підпадають під статтю, яка передбачає від 7 до 12 років позбавлення волі. Звісно, щоб не навантажувати суд величезною кількістю осіб, краще укласти з ними угоди, якщо вони нададуть слідству необхідну інформацію щодо ключових фігурантів справи. Тоді до суду йтимуть лише останні, а не двадцять осіб.
— Давайте все-таки від «фунтів» перейдемо до топів.
— І для топів так само. При укладенні угоди йдеться про повне визнання вини за тими злочинами, які інкримінуються, повне або часткове відшкодування збитків і сприяння слідству. Але покази мають бути підтверджені конкретними доказами. Якщо це просто слова, то ВАКС такої угоди ніколи не затвердить.
— Тобто не або-або, як пропонували «слуги народу» на чолі з головою фракції Давидом Арахамією, а і-і?
— Так. У законопроєкті пропонувалася геть спрощена процедура, яка, м’яко кажучи, навряд чи сприяла б слідству. Але інститут угод — нормальна світова практика. Залишок справ, які перебувають в Антикорсуді на цей час, постійно зростає. У нас за строками давності вже закриті 26 справ щодо 39 осіб, а під загрозою закриття — 35 проваджень. Якщо ми справи з 15 фігурантами просто направимо до суду, то заблокуємо роботу ВАКС. Суд чітко дотримується процедури і не має такого ресурсу. Щоб зменшити навантаження і пришвидшити розгляд цих справ, потрібно зменшити кількість фігурантів з допомогою угод.
Наприклад, компанія «Укрбуд» зайшла в проєкт, де за отримання земельної ділянки мали побудувати для школи басейн, але побудували парковку. Там були фігурантами колишній головний архітектор міста Києва і представник забудовника. Ми слухали справу, вклали ресурс, дійшли фактично до кінця, але її закрили за строками давності. Громада нічого не отримала. Аналогічна ситуація була з Охматдитом. І таких справ багато. Усі справи з декларування закриті за строками давності, тому що процедура слухання у суді та сама, а часу лише три роки.
Однак цієї проблеми ніхто не комунікує. Якщо ж укладаєш угоду, то одразу виникають питання.
— Для укладення угоди є конкретні причини, і, на жаль, вони не завжди позитивні. Одна справа — піти на угоду, щоб викрити інших співучасників і компенсувати втрати, зовсім інша — через погані докази. Як часто за час вашої каденції погані докази ставали причиною укладення угоди?
— Я не виключаю, що й такі випадки бувають. Іноді вже під час судових засідань ми виявляли помилки, яких припустилися, наприклад, ще п’ять років тому. Тож виникає ситуація, коли й сторона захисту, й прокурор не хочуть ризикувати. Проте все одно вимоги щодо викриття та часткового або повного відшкодування збитків залишаються. Укладення угоди заради самої угоди суд не дозволить.
— До речі, багато хто дорікає вам за слабку доказову базу.
— Тут я не згоден. Можете навіть поспілкуватися з суддями ВАКС, які розглядають не лише наші справи. Наші справи якісно відрізняються доказовою базою від інших органів слідства.
— Як ви ставитеся до рішень ВАКС, які не підтримали сторони обвинувачення?
— Ми їх досить ретельно вивчаємо, особливо коли є грамотна та аргументована позиція судді. Для нас це свого роду навчання: ми беремо це до уваги й намагаємося не повторювати подібних помилок. Проте, якщо ми не погоджуємося, то, звичайно, апелюємо до Верховного суду і дуже часто саме там відстоюємо свою позицію.
— Спір навколо інституту угод дуже давній. Колись заступниця голови ЦПК Олена Щербан сказала, що Клименко не укладатиме поганих угод, але він не завжди буде головою САП. Якщо можна буде «відкупитися» від злочинів, то витрати на відкуп просто закладатимуть у корупційну маржу в схемах. Люди бояться лише тоді, коли розуміють, що можуть потрапити до в’язниці. Тобто що більше топів опиниться за ґратами, то більше сигналів отримає суспільство про реальність боротьби з корупцією. Що скажете?
— Я погоджуюсь із тим, що тюремні вироки за топкорупційні злочини мають працювати ефективними запобіжниками від нових, — і так і відбувається. Нещодавно ВАКС присудив ексголові Тернопільської облради Михайлу Головку дев’ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Такі вироки дійсно працюють на превенцію. Разом з тим ми маємо враховувати реалії, коли проти антикорупційних органів подекуди працює вся державна машина з однією метою — перешкодити нам у певній справі. Наприклад, впливати на експертів, забезпечувати рішення судів паралельно в господарській чи адміністративній юрисдикції або просто у цілком законний спосіб розтягувати слухання справи на десятиліття.
Це не означає, що державній машині завжди вдається, ні, але такі випадки є (зокрема, так було зі справою Олега Татарова, яку Олександр Клименко розслідував як детектив НАБУ. — І.В.). Ми не знімаємо відповідальності і з себе. Зокрема, у деяких справах фігурантам допомогли сумновідомі зливи, з якими ми максимально боремось. І тоді ми опиняємося в ситуації, коли є ризик або повністю втратити справу без наслідків для обвинуваченого, або все-таки в судовому порядку зафіксувати його реальну вину і, головне, повернути збитки державі, чого у разі виправдувального вироку чи закриття за строками давності не відбудеться.
От ви можете навести приклади притягнення до відповідальності топчиновників до створення і нормальної роботи НАБУ і САП? А зараз їх притягують до відповідальності. Це може бути різна відповідальність. Але вони отримують засудження. І багато хто за статтею 209 (відмивання коштів. — І.В.), що не дає їм можливості навіть відкрити рахунок у банку за кордоном. Це непросте питання і складний шлях, але ми його проходимо гідно, робимо висновки і щоразу вчимося діяти на випередження. Ми не можемо чекати на сприятливі для нас умови, які можуть узагалі ніколи не настати. Ми повинні робити свою роботу якісно і поновлювати справедливість тими законними інструментами, які маємо.
— За іронією долі, буквально вчора вийшло інтерв’ю колишнього прокурора САП Станіслава Броневицького про угоду щодо Одеського аеропорту, а точніше, щодо двох справ, включно з розслідуванням діяльності організованої злочинної групи в Одесі. За угодою Борису Кауфману та Олександру Боруховичу (Грановському) присудили виплатити 1 мільярд гривень, що не покриває збитків у 2,5 мільярда. Ба більше, за нашими даними, 800 мільйонів гривень уже були арештовані на їхніх рахунках. Ще 200 мільйонів йому надали на виплату частинами. Поясніть, будь ласка, як так сталося, що у підсумку місто недорахувалося майже 2 мільярдів, а аеропорт залишився у Кауфмана? Клименко таки уклав погану угоду?
— Ця справа про події 2012 року розслідувалася за статтею 364 КПК, де строки давності становлять десять років. Коли я ще перебував у НАБУ (до призначення Олександра Клименка на посаду керівника САП він працював старшим детективом НАБУ. — І.В.), заслуховував детектива Станіслава Бравермана: він мав намір уже закривати цю справу. Плюс тодішнє керівництво Бюро не бачило складу злочину в цьому кримінальному провадженні. Ми поспілкувалися, подивилися матеріали кримінального провадження, і я запропонував підійти до справи з іншого боку: не як до зловживання, що призвело до отримання неправомірної вигоди, а як до заволодіння аеропортом шляхом зловживання. А це вже стаття 191 і ще п’ять років розслідування.
Після того, як я вже став керівником САП, ми з цим самим детективом ініціювали заслуховування цього провадження (процедура, яка означає фактично аудит справи та нараду щодо її подальшого розслідування. — І.В.). За результатами оперативної наради процесуальне керівництво у провадженні було визнано неефективним. Я змінив групу прокурорів ще навесні 2023 року, якщо не помиляюся: старшим групи прокурорів було призначено мого заступника Андрія Синюка.
Тепер щодо угоди. По-перше, ваша ремарка про нібито арештовані 800 мільйонів гривень не відповідає дійсності. Було арештовано невелику суму — приблизно 30–40 мільйонів, які було конфісковано на користь держави. Всі грошові кошти, які вилучалися під час обшуків чи були арештовані або вносились як застави, звернені на користь держави. По-друге, в угоді написано (показує резолютивну частину вироку суду. — І.В.), що все, що було передано за актом приймання-передачі (а це 2 488 одиниць), повертається до Одеської міської ради. А те, що неможливо повернути, компенсується грошовими коштами.
— Стоп! Давайте розбиратися.
«Повернення територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради майна 2 488 одиниць основних засобів Міжнародного аеропорту «Одеса», переданих за актом приймання-передачі майна, що передавалося у власність Одеською міською радою в якості внеску до статутного капіталу ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» від 31.10.2011».
Але при цьому: «За умовами розділу VII цієї угоди розмір частки Одеської міської ради у статутному капіталі ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» становить 25%».
Так чий аеропорт? Що мається на увазі під «2 488 одиниць основних засобів Міжнародного аеропорту «Одеса»? І чому ви кажете, що його повернуто, якщо частка Одеської міськради так і залишилася 25%?
— Одеська міськрада 2012 року передала новоствореному підприємству ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» право власності на 2 488 об’єктів, чого не мала права робити. Місто могло внести свою частку та надати підприємству (яке фактично управляє аеропортом) право користування майном, але без переходу підприємству права власності.
Тобто в результаті угоди місто може в будь-який момент вийти з ТОВ і забрати своє майно, чого раніше зробити не могло, бо майно було не їхньою власністю. ТОВ має 12 місяців для проведення інвентаризації та повернення майна в міську раду. Якщо якогось майна вже немає — минуло більш як 13 років і відбувались обстріли аеропорту, вони мають провести оцінку та компенсувати вартість грошима. Однак остаточні рішення щодо майна прийматиме міська рада, у тому числі стосовно можливості передати його іншому підприємству.
— Тобто в аеропорту головне — майно, а не саме ТОВ? Я правильно розумію?
— Так. Злітна смуга завжди належить державі: ти можеш там робити що завгодно, але користуватися злітною смугою без відповідного дозволу не маєш права. У нас, до речі, ще є живі провадження щодо злітної смуги та дозволу на одержання доходів за зліт/посадку повітряних суден, який місто теж віддало. Я думаю, що ми їх дорозслідуємо цього року. Спочатку сторона захисту пропонувала іншу конструкцію: «якщо ми повертаємо майно, тоді частка міста зменшиться». Ми ж пишемо, що частка не може зменшуватися. Місто все одно залишається одним із співвласників.
— А якщо міськрада виходить зі своєю часткою 25% із ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса», то з чим залишаються Кауфман і компанія?
— Якщо Одеська міська рада прийме рішення вийти із спільного підприємства, то, окрім майна, яке їй повернуто за результатами угоди, вона ще має право продати свої 25% частки в спільному підприємстві. На ТОВ залишиться термінал, який вони встигли побудувати на викупленому у міста шматку землі. ТОВ не зможе управляти аеропортом. Але у міста є комунальне підприємство «Аеропорт Одеса», яке теоретично може взяти на себе ці функції. В «Жулянах», до речі, подібна історія. Аналогічно в Харкові, але там міськрада не передавала права власності приватним структурам. Тобто ви вкладаєте інвестиції, місто надає майно та злітну смугу і разом управляєте у співвідношенні 50 на 50.
— Тобто ТОВка Кауфмана залишається просто обідраною з вашою допомогою, зі своїм терміналом?
— Так, після угоди Кауфмана зі слідством Одеський аеропорт повернуто громаді. А на ТОВці ще висить кредит у розмірі 25 мільйонів доларів США, бо вони взяли його під заставу майна міста Одеси і побудували новий термінал. Але ми сказали, що нас це не цікавить: ви передаєте майно без зобов’язань назад, а кредит залишається лише на тій частині майна, яка не належала місту та є новоствореним майном. Все, що передавало місто, виведено з-під кредиту.
— Основне запитання зараз: як поведеться міська влада, яка була прямим учасником цієї оборудки? Аеропорт не працює, його потрібно утримувати, що потребуватиме коштів із бюджету.
— Так, але це вже інша історія. Ми з нашого боку зробили свою роботу та повернули місту його майно. За подальшими рішеннями міської влади Одеси мають стежити суспільство і міська громада.
— А Броневицький зі своїми публічними заявами, які вас дискредитують, — це яка історія?
— Ну, це в нього треба питати. Він не був головним прокурором групи у справах щодо аеропорту міста Одеси. Це ж відкрита інформація: є постанови, є витяг із ЄРДР, де видно, хто був старшим. Перші підозри у справі про аеропорт і Кауфману, і Боруховичу погоджував не Броневицький.
Я знав, що вийде це інтерв’ю. Я навіть попереджав прокурорів про те, що ведеться комунікація з колишніми працівниками САП, які публічно поширюють негативну інформацію про неї. Це було ще за тиждень до виходу матеріалу. До речі, ніхто з журналістів до нас по коментар щодо озвученого не звертався. Запит до САП надійшов фактично після виходу інтерв’ю, в понеділок.
Я знав, що Броневицький давно спілкується й обговорює питання діяльності САП із колишнім заступником керівника офісу президента.
— Це ви про фігуранта однієї з ваших справ, ексзаступника голови ОПУ Андрія Смирнова?
— Так. Я за себе не хвилююся, бо ніколи нікому незаконних вказівок не давав. Але мене інше непокоїть. Є інформація, що що в цьому напрямку йде активне спілкування зі Службою безпеки. І зараз ведеться «робота» з іншим експрокурором САП, якого звільнили за результатами службового розслідування. Він оскаржував це рішення у всіх інстанціях, але програв. «Робота» з колишніми працівниками САП зараз досить вигідна СБУ з відомих усій країні причин.
— Однак в інтерв’ю Броневицького, крім повернення аеропорту, з яким ми вже розібралися, прозвучала ще низка заяв, які вам варто прокоментувати. Тому я поставлю ще кілька запитань. Чому детективи, які вели справу, не підписали угоди? Зокрема Станіслав Браверман.
— Відповідно до закону, жодної угоди не підписує детектив. Підписантами угоди є прокурор і сторона захисту. Якщо є потерпілі, її підписує також потерпілий. Затверджує угоду суд. Крапка. Прокурор має право підписувати самостійно й обвинувальний акт. Я вже не кажу про очевидні проблеми для справи, коли детектив явно упереджений.
— А сума збитків? 1 мільярд компенсації проти 2,5 мільярда збитків виглядає, м’яко кажучи, дивно.
— Це взагалі абсурдна історія, тому що реальна, встановлена експертизами сума збитків від передачі аеропорту — 128 мільйонів. А 2,5 мільярда — це загальний оборот аеропорту з 2012 року, частина якого йшла в бюджет Одеської громади. Я слідчим неодноразово говорив про це. З таким взагалі не можна йти до суду.
— А чому об’єднали справи про аеропорт і одеське організоване злочинне угруповання (ОЗУ), де фігурують не тільки Кауфман, а й представники міської влади? Чи у вас було недостатньо доказів у справі про ОЗУ?
— Наша основна проблема в тому, що фоноскопічна експертиза не підтвердила ідентичність голосу основного фігуранта.
— Оце так новина! А де ви проводили експертизу? І чи проводили повторну?
— Ми багато де консультувалися, це не була проблема експерта, це були технічні особливості умов запису звуку. Практичною проблемою було те, що фігурант безпосередньо не перебував у приміщенні, де вівся запис, а говорив по телефону на гучному зв’язку. Тому експерти не змогли точно підтвердити, що це голос Кауфмана. Через проблеми з експертизою нам вдалося в межах справи підтвердити неспростовними доказами тільки хабарі, що, чесно кажучи, не дуже тягне на діяльність організованого злочинного угруповання. Але основним є те, що люди, які не співпрацювали зі слідством, пішли до суду в межах цієї справи. А ті, хто укладав угоду і фігурував в обох провадженнях, потрапили в об’єднане провадження: їх виділили, об’єднали й направили до суду з угодою.
— Чи справді такий підхід призвів до ліквідації корупційного гнізда в Одесі? Що отримала громада, крім аеропорту та компенсації збитків? Що дала угода з Кауфманом у межах справи про ОЗУ?
— Історія з очищенням Одеси від корупційних схем, на мою думку, далека від завершення. Наша справа — один із багатьох складників цього процесу. Провідну роль має все-таки відіграти громада міста.
— Чому звільнили Броневицького?
— Він звільнився сам, попередивши, що йому запропонували іншу роботу.
— А що це за історія з поліграфом, який він не хотів проходити вже після звільнення?
— Це, мабуть, основна причина образи на САП. Був злив у одній зі справ, де в групі був Броневицький. Не хочу переказувати всю історію, але в результаті було підтверджено його внесок.
— Детектива Станіслава Бравермана, який був головним у справі про Одеський аеропорт, теж звільнили — причому дуже гучно. Але Броневицький заявив, що всі заяви про неетичні зв’язки детектива зі свідком — брехня. Плюс Ольга Гутовська — керівниця та мажоритарна власниця англійської компанії WWRT, що спеціалізується на колекторській діяльності у сфері банківських активів, — не була ключовим свідком, як стверджують НАБУ та САП. За його словами, вона взагалі не була причетна до справи про аеропорт, і її свідчення стосувалися лише грошей, які є у фігурантів за кордоном.
— Проте під час службового розслідування щодо пана Бравермана — детектива, який вів справу, — він стверджував, що Гутовська є ключовим свідком. Тому, гадаю, тут краще питати директора НАБУ, який уже коментував результати внутрішнього розслідування стосовно цього. УВК зверталося до САП із запитом щодо важливості свідчень Гутовської у справі аеропорту «Одеса».
— То голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія приходив до вас чи ні?
— Так, разів три або чотири, для того, щоб обговорити законодавчі ініціативи, які в різні періоди часу готував і голосував парламент, зокрема восени 2024-го. Реєструвався в журналі. До нас приходять народні депутати, це нормальна практика, жодного секрету з такого спілкування ми не робимо. Ми, до речі, не підтримали його редакцію закону про угоди зі слідством, який ми з вами вже обговорювали. Пан Арахамія ніколи не був шанувальником антикору.
— Я знаю, що його представник пан Бужанський разом із нардепом «Батьківщини» Сергієм Власенком дуже активно працюють у ТСК, створеній для «посилення ефективності» антикорупційних і правоохоронних органів. Що, власне, після останніх подій не дивно.
— У нас є інформація, що спочатку взагалі планувалося тиснути на нас через цю ТСК. Але потім стався бліцкриг. Проте гадаю, що й цей інструмент використовуватимуть.
— Повертаючись до угод зі слідством, у вас є якась статистика? Скільки їх, щодо яких справ?
— Відсоток угод ми рахували: він зріс за останній час, але не перевищує 30% від загальної кількості справ. Наприклад, за сім місяців 2025 року ми направили до суду 75 кримінальних проваджень, 24 з них були з угодами. Та це не означає, що якщо є угода, то стосовно всієї справи. Часто угоду укладають, наприклад, лише з частиною підозрюваних чи обвинувачених, решту направляють до суду в загальному порядку.
— Тобто не можна сказати, що це більше третини від всіх?
— Ні, не можна.
— Адвокат Олег Горецький у справі Князєва, Микола Злочевський… Ви можете сказати, що отримали держава та слідство від угод із цими непересічними людьми? Чи варто було й чому? Щодо Горецького дуже цікаво.
— Ми отримали обвинувальні вироки, викривальні покази, з якими ще працюємо, економію часу та ресурсів. На сьогодні загалом завдяки механізму угод держава отримала понад 2,8 мільярда гривень на Сили оборони.
— Після конкурсу на посаду керівника САП, який ви з боєм виграли, вашим першим заступником став основний конкурент — Андрій Синюк, якого активно пов’язували з Банковою. Пан Броневицький завдав прицільного удару й по ньому, розповівши про справу щодо закупівель продуктів харчування на прифронтові території 2023 року, де Синюк нібито зливав інформацію фігурантам. Що правда, а що брехня?
— У нас була така справа, де підтверджувалося, що, згідно з документами, курку було поставлено, заморожено й роздано. Насправді ж її не поставляли. Але розслідування під процесуальним керівництвом прокурора Броневицького тривало так довго, що фігуранти вже ту курку поставили й заново роздали. Наслідки злочину вони відвернули. Та все-таки в цій справі було оголошено низку підозр і завершено слідство. Броневицький жодного разу не інформував мене про будь-які зливи в ній. Він скаржився тільки на те, що мій заступник цікавиться прогресом розслідування, але в цьому немає нічого незаконного, й підстав уживати заходів через це точно немає. Ба більше, прокурор Броневицький мав законне право не інформувати мого заступника, а натомість доповідати лише мені. Взагалі, на мою думку, його питання та інтерв’ю є не чим іншим, як продовженням дискредитаційної кампанії НАБУ та САП.
— Але зливи — це ахіллесова п’ята антикорупції. У вас уже два гучних кейси стосовно цього — справа Гізо Углави та групи адвокатів-хакерів, які витягували з реєстру інформацію про ухвали суддів щодо обшуків та інших слідчих дій. Цю групу, за версією слідства, організував колишній військовий прокурор, а нині адвокат Дмитро Борзих, який, до речі, став позаштатним радником нового генпрокурора та брав участь у розробці операції проти НАБУ. Якби операція була успішною, Кравченко, мабуть, передав би справу Борзих у ДБР першою, бо втручання в реєстр можна розглядати й з іншого, не лише корупційного боку. За бажання, звісно. Що з цими справами?
— Обидві справи ми розслідуємо. Щодо адвокатів є підозри й запобіжні заходи. ZN.UA раніше досить детально описало цю схему. Важливо, що підозрювані використовували свої зв’язки, щоб отримати доступ до інформації із закритої частини судового реєстру, й фактично торгували нею в промислових масштабах. Це особливо актуально в контексті фактів, які ви озвучили в запитанні. Проте я впевнений, що передумовою для законодавчих змін, що ліквідували незалежність НАБУ та САП, була не ця справа, а інші наші важливі розслідування, передусім в оборонному секторі.
Розслідування справи щодо потенційних зливів у кейсі Великого будівництва ще триває, ми поінформуємо суспільство про результати.