Андрій Магера роз’яснив, чим загрожує втрата парламентом можливості бути незалежним центром ухвалення рішень і контролю.
У період воєнного стану важливо не лише реалізовувати, а й зміцнювати парламентський контроль з боку Верховної Ради, коли обмежуються певні права і свободи громадян, не захищені статтею 64 Конституції України. Проте на практиці в Україні спостерігається протилежна ситуація, зазначає у статті «Синдром ліквідації. Немає парламенту — немає демократії» експерт Центру політико-правових реформ Андрій Магера.
«Законне обмеження окремих конституційних прав і свобод під час воєнного стану повинно компенсуватися посиленням функцій парламентського контролю за виконавчою владою, правоохоронними органами та військовими формуваннями. Проте на практиці спостерігається зворотний процес: разом із послабленням парламенту відбувається концентрація влади в руках президента, зокрема через розширення ручного управління силовим блоком», – зазначає автор.
В результаті ми маємо дисбаланс, коли обмеження прав і свобод не супроводжується відповідним посиленням демократичного контролю. Це вже викликає сумніви щодо здатності існуючої в Україні моделі влади забезпечувати належні стримування і противаги.
«У цьому контексті питання суб’єктності парламенту виходить за межі суто інституційної дискусії та стає питанням збереження демократичної сутності держави. Адже парламент — це не просто один із органів влади, а основний механізм представництва і контролю, без якого демократія втрачає свій сенс. І якщо парламент втрачає можливість бути самостійним центром ухвалення рішень і контролю, то під загрозою опиняються не лише баланс влади, а й сама демократична модель держави», – підсумував Магера.
На думку експерта, формально фракція «Слуга народу» все ще переважає всі інші за кількістю депутатів і має права коаліції, але на практиці вже кілька років вони не можуть ухвалити жодне рішення без підтримки інших фракцій. Тому аналітики та експерти неодноразово під час дії воєнного стану піднімали питання доцільності створення парламентської коаліції національної єдності. Адже саме коаліція може забезпечити відповідальність за ухвалення рішень та визначити тих, хто несе політичну відповідальність за дії уряду та ВРУ. І зараз «слугам» нічого не заважає сформувати парламентську коаліцію національної єдності, але президент відкидає таку можливість.