Президент України Володимир Зеленський може бути позбавлений ордена Білого Орла, найвищої нагороди Польщі, у зв’язку з указом щодо Української повстанської армії (УПА).

Автор Петро Катеринич Доктор філософії з журналістики, член Національної спілки журналістів України та ECREA. Викладач навчально-наукового інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка.

8 червня має відбутися засідання Капітули ордена Білого Орла, щоб визначити спільну позицію щодо питання: чи слід позбавити президента України Володимира Зеленського найвищої державної нагороди — ордена Білого Орла. 29 травня про цей намір повідомив президент Польщі Кароль Навроцький. Формальним приводом для дипломатичного загострення став указ, підписаний Зеленським 26 травня, приурочений до 10-ї річниці створення Сил спеціальних операцій.

Згідно з цим документом, Окремому центру спеціальних операцій «Північ» — одній з найзакритіших структур української армії — було надано почесне найменування «Героїв УПА». Варто зазначити, що інші підрозділи ССО вже мають історичні назви, адже центр «Схід» названо на честь князя Святослава Хороброго, а центр «Захід» — на честь Ізяслава Мстиславича.

У самому президентському указі вказано, що таке рішення ухвалене з метою відновлення історичних традицій національного війська та з огляду на зразкове виконання бойових завдань військовослужбовцями.

Ланцюгова реакція

Указ про присвоєння почесного найменування з’явився не в ізоляції, а став результатом вже підготовленого і вкрай напруженого інформаційного фону. За кілька днів до цього, 25 травня, в Україні з державними почестями відбулося перепоховання праху одного з лідерів ОУН Андрія Мельника. Водночас у публічному просторі відновилися розмови про можливість державного поховання Степана Бандери.

Варто нагадати, що історичні рани, пов’язані з Волинською трагедією (яку Сейм Польщі визнав геноцидом), залишаються відкритими, а процес ексгумацій триває й досі, зокрема в Пужниках, у Волі Островецькій, в селі Угли.

Реакція на указ Зеленського викликала лавину: від офіційного протесту польського Міністерства закордонних справ до виступу міністра оборони Владислава Косіняка-Камиша, який назвав рішення українського президента неприйнятним.

Першою інформаційний простір сколихнула ультраправа Конфедерація, голова парламентської фракції якої, весільний фотограф Гжегож Плачек, офіційно звернувся до Навроцького з вимогою ініціювати процес позбавлення ордена.

Офіційне звернення депутата Сейму Гжегожа Плачека до президента Навроцького з клопотанням про позбавлення Зеленського ордена, 28 травня 2026Grzegorz Płaczek / Х

Плачек, до речі, неодноразово «попадався» на дешевих маніпуляціях. Зокрема, мовляв, Польща взяла на себе сплату відсотків за кредит України перед Єврокомісією.

Навроцький скористався формальним поданням депутата Сейму Плачека й ініціював подання (на розгляд Капітули) про позбавлення Зеленського ордена. Президент Польщі зазначив, що Зеленський грає на руку російській пропаганді.

Орден Білого Орла — це найвища державна нагорода Республіки Польща, яку вручають за виняткові цивільні чи військові заслуги перед країною. На фото зображено знак ордена (білий хрест), зірку ордена та блакитну стрічку, що носиться через плечеОфіс Президента України

До політичного хору з вимогою відібрати орден приєдналися діячі «Права і справедливості» — експрем’єр-міністр Матеуш Моравецький та ексміністр освіти Пшемислав Чарнек.

Символічним актом став демарш колишнього президента Леха Валенси. Засновник «Солідарності» демонстративно зняв значок українського прапора, який носив на своєму одязі з першого дня повномасштабної війни, публічно заявивши, що Володимир Зеленський завдав йому особистої образи.

Правові колізії та інституційні пастки

Навроцький теоретично може відібрати орден, оскільки стаття 36 закону «Про ордени й відзнаки» дозволяє такий крок у двох виняткових випадках.

Офіційна зустріч Кароля Навроцького з Володимирем Зеленським у ВаршавіGetty Images

«Розділ 6

Позбавлення орденів і відзнак

Стаття 36.

1. Президент може ухвалити рішення про позбавлення орденів і відзнак за поданням Капітул орденів, органів, зазначених у ч. 2 та 3 ст. 2, а також за власною ініціативою після з’ясування думки суб’єкта подання, а у випадку позбавлення ордена — після з’ясування думки відповідної Капітули, у разі встановлення, що:

1) нагородження орденом або відзнакою відбулося внаслідок введення в оману, або

2) нагороджений вчинив діяння, внаслідок якого він став негідним ордена або відзнаки.

2. Рішення про позбавлення може стосуватися всіх або лише деяких орденів і відзнак.
3. Постанови Президента щодо позбавлення ордена або відзнаки публікуються в Офіційному віснику Республіки Польщі Monitor Polski.

8 червня має зібратися Капітула ордена Білого Орла, щоб сформувати спільну позицію з цього питання.

Експерти зазначають: навіть якщо Капітула вирішить «так, потрібно позбавити» або «ні, не потрібно», президент Польщі (глава держави) не зобов’язаний діяти саме так. Він має вислухати (врахувати думку), але остаточне рішення приймає сам.

Проте — і тут починається головна інтрига — рішення про позбавлення, найімовірніше, потребує контрасигнатури прем’єр-міністра. Конституція (стаття 144) прямо зараховує присудження орденів до президентських прерогатив, які не вимагають підпису уряду, але про позбавлення мовчить, — і більшість юристів через це доходять висновку, що тут підпис прем’єра обов’язковий.

Показово, що цей висновок поділяє навіть пропрезидентське Бюро національної безпеки, а в самому Палаці натрапили на правову експертизу ще часів Дуди з тим самим висновком. Навроцький може спробувати оскаржити це тлумачення й діяти самостійно, але тоді ризикує, що його указ потім скасує суд. Хай там як, але без згоди з Туском фінального слова в нього немає.

Гучна ініціатива щодо позбавлення президента України Володимира Зеленського ордена Білого Орла наразі опинилася в юридичному глухому куті. Процес позбавлення ордена може фактично заблокуватися через позицію прем’єр-міністра Дональда Туска.

У самій Капітулі канцлер Міхал Клейбер прогнозує рекомендацію щодо позбавлення нагороди, а Броніслав Вільдштайн обстоює право президента ініціювати це питання. Поряд із ними — легендарна опозиціонерка ПНР Зофія Ромашевська. Її донька Аґнєшка вже саркастично запитала, чи не варто відбирати ці ордени «гуртом». Капітула, швидше за все, ухвалить рішення про позбавлення.

Віцепрем’єр і керівник МЗС Сікорський, доводячи, що президент має на це право, послався на історичний прецедент: мовляв, ще Войцех Ярузельський відбирав орден у Леоніда Брєжнєва. От тільки стосувався той прецедент іншої відзнаки — Великого хреста ордена Virtuti Militari, скасованого 1990 року.

Що ж до ордена Білого Орла, то за понад три століття його відбирали лише один раз: 1932 року найвищої відзнаки позбавили колишнього прем’єра Вінцента Вітоса, та й то лише за судовим вироком у Берестейському процесі (вже 1939-го права й нагороди йому повернули, а 2023-го Верховний суд його посмертно виправдав).

Єдиний в історії випадок потребував рішення суду, а не політичної волі глави держави. Якщо Навроцький доведе справу до кінця, він зробить це вперше суто адміністративним шляхом — і вперше щодо чинного союзного лідера в розпал війни.

Внутрішній фронт

Мотивація дій Кароля Навроцького частково зумовлена падінням його рейтингів на фоні успіхів уряду. Інформаційний простір наразі контролює Дональд Туск завдяки оборонній програмі SAFE (вже укладено 29 контрактів на 79 млрд злотих для польських заводів). На цьому тлі вето Навроцького на закон, що мав спростити доступ до цих оборонних коштів, б’є по його власній популярності.

Додатковою проблемою для президента стала плутанина із законом про криптовалюти. Навроцький двічі його ветував, а потім подав майже ідентичний урядовому проєкт, чим розлютив свій праворадикальний електорат (партію «Конфедерація»).

Часу на маневр обмаль: визначитися з криптозаконом — підписати його чи знову ветувати — Навроцький мусить до 12 червня. Підганяє президента європейський регламент MiCA, який зобов’язує Польщу запровадити відповідні правила до кінця місяця: без ухваленого закону ринок криптовалют у країні просто зупиниться.

Опинившись у цій ситуації, Навроцький використав нещодавній указ президента України Володимира Зеленського як привід для зміни інформаційного порядку денного.

Це дало можливість переключити увагу суспільства з економічних провалів на емоційні історичні суперечки, звинувачуючи уряд Туска в поблажливості до «бандерівців». У відповідь на це Туск заявив: «Якщо ми посваримося за наше минуле, хтось інший гарантовано виграє наше майбутнє».

Поляризація суспільства

Найпомітнішою рисою актуальної польської дискусії є те, що вона повністю зруйнувала звичну парадигму протистояння лівих і правих політичних сил. Сама амплітуда думок у суспільстві є найкращим доказом того, що насправді йдеться зовсім не про шматок металу чи стрічку. Цей конфлікт оголив глибинну політичну кризу, в якій історичні питання стали лише зручним інструментом маніпуляцій і зміни політичного ландшафту.

У бажанні негайно відібрати орден несподівано об’єдналися політики з діаметрально протилежних таборів. Тон задає сам Кароль Навроцький із заявами про ментальну неготовність України бути частиною «європейської родини».

<img